Page 40 - 4685
P. 40

“Показник”– це результат взаємодії факторів, що характеризує  різні сторони
            аспектів  виробництва  (організації,  підприємства),  її  внутрішнє  і  зовнішнє
            середовище.  “Параметр”  –  це    кількісне  або  якісне  вираження  міри  впливу
            фактора  (факторів),  певна  постійна  сукупність,  склад  властивостей  і  рис
            фактора, що піддається вимірюванню, оцінці в процесі управління.
                   Крім  того,  слід  зауважити,  що  показники,  які  використовуються  в
            оперативному управлінні, класифікуються на такі основні групи:
                  1)  за керованістю: керовані, некеровані;
                  2)  за вимірюванням: кількісні, якісні;
                  3)  за вираженням: натуральні, умовно-натуральні, вартісні;
                  4)  за звітністю: планові, звітні;
                  5)  за використанням: державні, розрахункові;
                  6)  за часом: перспективні, поточні, оперативні;
                  7)  за  сферою:  національні,  галузеві,  на  рівні  підприємства,  на  рівні
                      підсистем  підприємства,  на  рівні  виробничих  підрозділів,  на  рівні
                      робочих місць);
                  8)  за    природою:        технічні,     технологічні,       економічні,       соціальні,
                      організаційні, маркетингові, управлінські, наукові;
                  9)  за принципом “чорної скрині”: вхідні, вихідні, процесні, інформаційно-
                      зв’язкові, в середовищі;
                  10)     за направленням: локальні, системні, загальносистемні.
                   Побудова  системи  показників  для  оцінки  ефективності  управління
            повинна базуватися на таких принципах:
                  1)  принцип об'єктивності;
                  2)  принцип виділення головного;
                  3)  принцип системності;
                  4)  принцип диференціації та інтеграції;
                  5)  принцип валідності;
                  6)  принцип простоти;
                  7)  принцип багатоступінчастості;
                  8)  принцип відповідності методології та організації використання;
                  9)  принцип процесуальності;
                  10)     принцип перспективності (орієнтація на розвиток).
                   Сучасна  економічна  наука  пропонує  велику  кількість  показників  і
            методик  їх  обрахунку  для  усвідомлення  міри  успішності  (або  неуспішності)
            власної діяльності. Разом із цим, якщо, наприклад “прибуток” чи “собівартість
            одиниці  продукції”  –  загальновідомі  критерії  оцінки,  і  до  них  неодмінно
            причетні  менеджери  різних  рівнів  і  ланок,  то  все  ж-таки  методику  оцінки
            діяльності  суто  системи  менеджменту,  яка  була  б  загальноприйнятою  на
            сьогодні,  ми  назвати  не  можемо.  Зрозуміло  одне,  що  сьогодні  один  і  навіть
            декілька  показників  не  спроможні  дати  об’єктивну  картину  оцінки
            ефективності  управління.  Напевно,  ми  також  не  зможемо  дати  вичерпну
            відповідь    на  це  питання,  але  спробуємо  запропонувати  власний  підхід  щодо
            вирішення цієї проблеми.


                                                           36
   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45