Page 18 - 4665

суб’єктів господарювання туристичної галузі, незалежно від
форм власності і організаційно-правових форм господарюван-
ня, а галуззю визнається “сукупність всіх виробничих оди-
ниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних
видах виробничої діяльності” [3].
На координаційно-управлінський сектор туристичної га-
лузі покладається завдання розробки та впровадження соціа-
льно-економічних заходів, які спрямовані на зміцнення еко-
номіки туризму і підвищення ефективності цієї галузі. Управ-
лінські заходи мають здійснюватись науково-обгрунтовано з
врахуванням закономірностей та особливостей фінансового
забезпечення функціонування СГТГ.
Виробничо-збутовий сектор туристичної галузі (індуст-
рія) є полем функціонування, взаємодії та розвитку всіх мож-
ливих учасників економічних відносин – суб’єктів господа-
рювання різних видів економічної діяльності, що виробляють
або забезпечують збут матеріальних благ та послуг туристич-
ного призначення.
В економічній літературі немає однозначного визначен-
ня сутності індустрії туризму. Так, І. В. Зорін, В. А. Квар-
тальов, розглядаючи це поняття, вважають, що до індустрії
туризму, крім підприємств, які надають послуги з розміщення
та харчування, треба віднести туроперейтингову, транспортну,
навчальну, інформаційну, наукову, торгову, виробничу інфра-
структуру туризму [24, 17,18].
Як галузь економіки туризм представлений туристичною
індустрією та координаційно-управлінськими інституціями
(рис. 1.2).
Відповідно до Закону України “Про туризм” (у редакції
2001 року), туристична індустрія представлена сукупністю рі-
зних суб’єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні
комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчу-
вання, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забез-
печують прийом, облаштування та перевезення туристів [7].
17