Page 153 - 4663

Погляди Д. Менделєєва на природу розчинів, підтверджені в роботах
Д. Коновалова та ін., у науці називають сольватною (гідратною)
теорією розчинів.
Згідно з сучасними уявленнями розчини  це системи, які утворені

частинками розчинника, розчиненої речовини і тими нестійкими
дисоційованими сполуками, які утворюються між ними.

12.2. Класифікація розчинів

Усі розчини ділять на дві групи. Перша група  це такі, які не
проводять електричний струм, вони отримали назву  розчини

неелектролітів. Друга група  це розчини, які проводять електричний
струм, їх називають  розчинами електролітів. Властивості електролітів
наведено нижче.

У природі немає абсолютно нерозчинних речовин. Властивість
речовини розчинятись у даному розчиннику за даних умов (температури,
тиску) чисельно характеризується розчинністю.

Розчинність – це максимальна маса речовини, яка може розчинятись
у 100 г, розчинника.
При розчинності всі речовини ділять на три групи. Залежно від
кількості речовини, що розчиняється в 100 г Н 2О, розрізняють: добре

розчинні (понад 10 г); середньої розчинності (10,0...1,0); мало розчинні
(1,0...0,01); практично нерозчинні (менше 0,01 г) речовини. Абсолютно

нерозчинних речовин у природі немає.
Якщо в 100 г води розчиняється більше 1 г, то така речовина
називається добре розчинною і позначається в таблиці розчинності (р).
Якщо в 100 г води розчиняється менше 1 г речовини –

малорозчинною (м), а коли розчиняється менше 0,01 г речовини –
нерозчинною (н).
Кількісною характеристикою розчинності речовин є коефіцієнт

розчинності.
Коефіцієнтом розчинності називається відношення маси речовини,
яка утворює за даної температури насичений розчин, до об’єму розчинника:

m p
K s 
V , (12.1)

де K s – коефіцієнт розчинності, г/л; m p – маса речовини, яка утворює
насичений при даній температурі розчин, г; V – об’єм розчинника, л.

152