Page 157 - 4663

За аналогією з молярними концентраціями існують одно-, деци-, і
сантинормальні розчини (відповідно n 2 = 1,0; 0,1; 0,01).
Як відомо, речовини реагують у еквівалентних співвідношеннях.
Зважаючи на це, можна записати

V A  C N A = V Б  C N , (12.12)
Б
де V A, V Б - об’єми розчинів гідроксиду і кислоти, які реагують між собою;
C , C – нормальні концентрації розчину гідроксиду і кислоти.
N A N Б
Еквівалентна і мольна маса пов’язані між собою таким
співвідношенням:

M
E  , (12.13)
B n 
де В, n – коефіцієнти, які залежать від природи реагуючих речовин і реакції,

в якій ця речовина бере участь. Так, наприклад, для розчинів гідроксидів і
кислот, які часто користують на практиці, В = 1, а n – це число реагуючих
гідроксильних груп або іонів Гідрогену.

Вираження концентрації розчинів їх нормальністю і молярністю не є
абсолютно точним, оскільки об’єм розчину залежить від температури.
Здебільшого об’єм вимірюють за 293 К.

12.3. Титрування

Концентрацію розчинів також виражають титром.
Титр (Т)  це кількість грамів розчиненої речовини в 1 мл розчину.
У хімічній практиці концентрацію розчинів лугів, кислот, солей

визначають ще через їх густину. Цей спосіб базується на тому, що густина
розчину є функцією його концентрації. У довідковій літературі є таблиці,
графіки, які виражають залежність густини розчинів від їх концентрації.

Вимірявши густину розчину, користуючись відповідним графіком чи
таблицею, швидко визначають концентрацію розчину.
Методи переходу та приготування різних за концентрацією розчинів.

1. Відсоткові масові концентрації.
Приготувати G г розчину концентрацією С в (W).
Масу речовини, яку необхідно розчинити (G 2), масу розчинника (G 1)

визначаємо за формулами
G  C
G  в ; G 1 = G - G 2. (12.14)
2
100
2. Нормальні об’ємні концентрації.

156