Page 154 - 4663

  1 ,0 г / мл
Оскільки для водних розчинів V= m ( H 2O) одержимо:
m
K  p
s
m ( H O )
2 , (12.2)
де m (H 2O) – маса води (розчинника).
Розчинність залежить від температури, тому коефіцієнти розчинності
будуть справедливі тільки певним температурам. Наприклад, якщо при

60 ˚С в 100 г води може розчинитися 61 г MgCl 2, то й коефіцієнт
розчинності дорівнює:
61 г
K   , 0 61 (величина безрозмірна). (12.3)
60
100 г
Розчинення твердої речовини в рідині відбувається на поверхні
контакту між ними. Під впливом розчинника молекули речовини, що

розчиняється, переходять у рідку фазу. При цьому концентрація розчину
зростає.
Розчинені частинки речовини, рухаючись, стикаються з поверхнею

твердої речовини і можуть осідати на ній. Відтак розчинення є процесом
оборотним. За певної концентрації розчиненої речовини в розчині настає
стан динамічної рівноваги, за якої кількість речовини, що розчиняється,

дорівнює кількості її, яка осідає на поверхні нерозчиненої твердої речовини.
Розчин у стані динамічної рівноваги називають насиченим, а
концентрація розчину в стані насиченості  концентрацією насичення (С н).

Концентрація насичення речовини у воді залежить від її природи,
температури і тиску. Характер впливу цих факторів можна визначити,
застосувавши відомий принцип Ле Шательє. Так, наприклад, якщо

розчинення є екзотермічним, то підвищення температури буде призводити
до зменшення С н і навпаки. Розчинення газів у воді супроводжується
зменшенням об’єму і додатним тепловим ефектом. Відтак підвищення тиску
і зниження температури призводить до зростання С н для системи газ-вода.

Розчинність деяких речовин у воді залежить від температури.
Розчин, у якому речовина більше не розчиняється за даної

температури, називається насиченими.
0
0
Наприклад, у воді масою 100 г при t = 20 C розчиняється натрій
хлорид масою 36 г. Більше натрій хлориду в такому об’ємі води
розчинитися не може, тобто маємо насичений розчин.

Розчин, у якому речовина ще може розчинитися за даної температури,
називається ненасиченим.

153