Page 179 - 4655
P. 179

Відповідно  і  метод  зрівноваження  називається  балансирним,
           кривошипним або комбінованим (див. рис. 5.18, а; б; і в). Ба-
           лансирне  зрівноваження  застосовують  у  верстатах-качалках
           малої  вантажопідйомності  (10-20  кН).  При  збільшенні  ванта-
           жопідйомності  вантаж  на  балансирі  робиться  дуже  великим  і
           при  зворотно-поступальному  русі  виникають  значні  інерційні
           сили. Ці сили негативно впливають на працездатність вузлів і
           з’єднань  верстата-качалки.  При  кривошипному  зрівноваженні
           вантаж,  який  розміщений  на  кривошипі,  здійснює  рівномірне
           обертання.  При  цьому  виникає  лише  інерційна  сила,  яка  на-
           правлена по радіусу обертання. Вона сприймається підшипни-
           ками кривошипного вала і не впливає на працездатність інших
           вузлів верстата-качалки. Тому в потужних верстатах-качалках
           (50-200 кН) застосовують тільки кривошипне зрівноваження. В
           умовах середньої потужності (30-40 кН) застосовують перехід-
           не, комбіноване зрівноваження.
                Крім  зрівноважування  вантажами  може  використовува-
           тися пневматичне зрівноваження (див. рис. 5.18, г), при якому
           тиск  стиснутого  газу  або  повітря  діє  на  поршень,  який
           з’єднаний  зі  штоком  та  переднім  плечем  балансира.  Таким
           чином,  сила  тиску  компенсує  вплив  частини  маси  вантажу,
           який діє в точці підвісу штанг. Цей метод не потребує великих
           додаткових вантажів, а відповідно, не виникає  значних інер-
           ційних сил, шкідливих для вузлів верстата-качалки.
                Зрівноважувальні вантажі або сили розраховують прин-
           ципово різними методами, в основу яких покладено:
                – рівність роботи привода при ході вверх і вниз;
                – зведення до мінімуму суми квадратів відхилень танген-
           ціальної сили на пальці кривошипа від його середнього значен-
           ня.
                Перший спосіб найбільш простий, але менш точний. Він
           базується на елементарній теорії роботи установки штангово-
           го насоса.
                Другий  метод  складніший,  але  більш  точний.  Він  ба-
           зується на умовах роботи установок наближених до реальних.
           В той же час аналіз першого і другого методів показав, що в
           умовах роботи сучасних верстатів-качалок різниця в результа-
           тах розрахунків за першим і другим методом є невеликою.




                                         178
   174   175   176   177   178   179   180   181   182   183   184