Page 47 - 4640

Опора містить цапфу вала 1 і втулку 2, які розділені ша-
ром мастильного матеріалу. На схемі прийняті такі умовні
позначення: d 0 − початковий внутрішній діаметр втулки; Δ –
натяг у сполученні у робочому положенні опори; Δ гр − натяг,
обмежений граничними деформаціями втулки у робочих умо-
вах.
Вихідний натяг (Δ) даної опори попередньо розрахову-
ється з таких міркувань. Його мінімальна величина повинна
перевищувати різницю температурних деформацій сполуче-
них деталей опори з тим, щоб у ній не з'явився зазор, обумов-
лений теплом, що генерується у процесі тертя, тобто

Δ min ≥ d (α 2 Δt 2 – α 1 Δt 1), (3.1)
де d – номінальний діаметр валу (втулки);
α 1, α 2 – коефіцієнти лінійного розширення матеріалів
відповідно валу і втулки;
Δt 1, Δt 2 – перевищення над кімнатною температурою від-
повідно вала і втулки, яке може бути обумовлене як темпера-
турою зовнішнього середовища, так і температурою в зоні
тертя, що залежить від потужності тертя ?pv,
де v – швидкість ковзання;
p – навантаження;
?– коефіцієнт тертя сполучених матеріалів.
У стаціонарному, тобто сталому режимі тертя, для якого і
призначена в основному дана опора, можна вважати, що тем-
ператури вала і втулки однакові.
Максимальний, натяг визначається умовою, щоб дефор-
мація втулки (її макродеформація при посадці на вал) не пере-
вищувала пружної, тобто щоб вона не мала залишкової дефор-
мації, що можна встановити, наприклад, за результатами вимі-
рювання зовнішнього діаметра втулки до напресування і після
розпресування.

46