Page 42 - 4640

но відрізняти від мікрозазору, який завжди існує між контак-
туючими тілами. Наявність хвилястості і шорсткості призво-
дить до того, що реальне контактування відбувається по фак-
тичних площадках контакту, у яких атомно-молекулярні сили
притягання та відштовхування взаємно компенсуються.
Мікроскопічний зазор є своєрідним резервуаром для ма-
стильного матеріалу. Гідродинамічний режим в опорах ков-
зання, а отже, і макрозазор створюють з метою зменшення
втрат на тертя та знос. Але цієї ж мети можна досягнути,
створивши у рухомому сполученні умови для виникнення ви-
біркового перенесення. Крім того, в силу традиції вважалось,
що частинки зносу, що виникають у процесі роботи, необхід-
но виводити із робочої зони, оскільки вони начебто погіршу-
ють триботехнічні характеристики сполучення. Але при вибі-
рковому перенесенні утворені частинки зносу мають активо-
вану поверхню і приймають участь в утворенні захисних плі-
вок. Крім того, частинки можуть мігрувати з однієї поверхні
на іншу, забезпечуючи практичну беззношуваність. Тому мо-
жна вважати, що відсутність макрозазору є передумовою
створення беззношуваної опори ковзання.
Відомі конструкції опор ковзання у яких вал і втулка по-
єднуються у парі із гарантованим натягом [2]. Опора такої
конструкції має такі переваги:
- забезпечує точне, незмінне в процесі експлуатації роз-
ташування валу відносно втулки;
- має значну несучу здатність, оскільки посадка із натя-
гом і реалізація ВП забезпечують більшу фактичну площу
контакту;
- має добру демпфуючу здатність та менші динамічні на-
вантаження і, як наслідок, зменшення вібрацій та зниження
шуму при роботі;
- володіє автокомпенсацією зносу, оскільки пружно де-
формований при складанні опори матеріал робочих поверхонь
при відновленні буде компенсувати зміни розмірів деталей.
41