Page 18 - 4617

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Олексій Миколайович Крилов (1863–1945)

О. М. Крилов – кораблебудівник, механік, мате-
матик. Навчання розпочав у приватному пансіо-
ні в Марселі (Франція), де пройшов курс математи-
ки і французької мови. Після повернення до Ро-
сійської імперії він з батьками мешкав у Севас-
тополі, а потім в Ризі, де О. М. Крилов вивчив
німецьку, а у класичній гімназії – латинську і
грецьку. В 1878 р. Олексій переїжджає до столиці
та вступає до Петербурзького Морського учили-

ща, після закінчення якого у 1884 р. працював у
“Завжди починати з компасній майстерні І. П. Колонга, де провів
найпростішого, в яке своє перше наукове дослідження з девіації маг-
легко вникнути, і нітних компасів, а з 1887 р. працював на Фра-
поступово сходити до нко-російському суднобудівельному заводі в Пе-
досягнення більш тербурзі.
складного” У 1890 р. закінчив Морську академію. За рекоме-
ндацією професора О. М. Коркіна залишений в
ОЛЕКСІЙ КРИЛОВ Академії, де з 1892 р. почав викладати теорію
корабля. В Академії О. М. Крилов написав нау-
кову роботу з удосконалення гарматної вежі бро-
неносця “Імператор Микола I”, але особливо йо-
го зацікавив розрахунок кільової хитавиці ко-
рабля.
Автор близько 300 книг і статей з суднобудуван-
Ескадрений броненосець ня, магнетизму, артилерійської справи,
“Імператор Микола I” математики, астрономії й геодезії.

На початку ХХ ст. інтенсивного розвитку набула теорія нелінійних

коливань, що описує процеси не тільки в механічних, а і в радіотехні-
чних, хімічних, біологічних та інших системах, основоположниками
якої були Г. Баркгаузен, Ван-дер-Поль, О.О.Андронов,
М.М.Боголюбов. Провідними центрами з вивчення проблем неліній-
них коливань на початку ХХ ст. можна з упевненістю вважати Німеч-
чину – Г. Баркгаузен і Голландію – Б. Ван-дер-Поль.

Генріх-Георг Баркгаузен (1881–1956)

Ге́нріх-Ґе́орґ Баркга́узен – вчений в галузі радіо-
електроніки й електротехніки. Навчався в Мюнхе-
нському, Берлінському і Геттингенському універ-
ситетах. Створив теорію лампового генератора. У
1919 р. відкрив явище стрибкоподібної зміни нама-
гніченості в феромагнетиках у випадку безперерв-
ної зміни зовнішнього поля, яке названо ефектом
Баркгаузена. Разом з К. Курцем створив гене-
ратор незгасаючих надчастотних коливань
дециметрового діапазону (1919 р.).

18