Page 16 - 4617

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Жуль Анрі Пуанкаре (1854–1912)
З самого дитинства за Анрі закріпилася слава
неуважної, недбалої людини, що має труднощі
з графічним закріпленням своїх знань. В
1873 р. він вступає до Політехнічної школи, а в
1887 р. його обирають членом французької
Академії наук.
Ж. Пуанкаре написав ряд мемуарів під загаль-
ною назвою “Про криві, визначені диференціа-
льними рівняннями”, в яких він побудував які-
сну теорію диференціальних рівнянь, дослідив
характер інтегральних кривих на площині,
“Володіючи надзвичайно дав класифікацію особливих точок, вивчив

винахідливим розумом, він граничні цикли. Ж. Пуанкаре успішно застосо-
в абстрактному світі вував результати своїх досліджень до задачі
математики неодноразово про рух трьох тіл, детально вивчивши пове-
відкривав незвідані дінку розв’язку (періодичність, асимптотич-
області” ність).
ПОЛЬ ПЕНЛЕВЕ Пуанкаре належать багато важливих для небе-
сної механіки праць про стійкість руху і про
Особливі точки фігури рівноваги гравітуючої рідини, що
інтегральних кривих
обертається.
Його дослідження з якісної теорії диференціа-
льних рівнянь мають важливе значення при
вирішенні різних прикладних задач, особливо
в небесній механіці. У праці “Нові методи не-
бесної механіки” (т. 1-3, 1892-1899 рр.), а також
центр сідло у “Лекціях з небесної механіки” (т. 1-3, 1905-
1910 рр.). Ж. Пуанкаре розвинув і вдосконалив
класичні методи розв’язування задач,
пов’язаних з вивченням збуреного руху. Дос-
ліджував періодичні та асимптотичні
розв’язки диференціальних рівнянь, ввів
методи малого параметра, рівняння в варіа-
фокус вузол ціях, розробив теорію інтегральних інваріан-
тів, надалі застосовану в теорії стійкості.
Винайдення у 1895 році радіо О. С. Поповим стало важливим
технічним застосуванням електромагнітних коливань. Під час
навчання його особливо цікавили проблеми новітньої фізики і
електротехніки, а після закінчення в 1882 р. залишився працюва-
ти на кафедрі фізики. Але молодого ученого більше привертали
експериментальні дослідження в області електрики, і він поступив
викладачем фізики і електротехніки в Мінний офіцерський клас,
а у 1890 р. – в Технічне училище Морського відомства в Крон-
штадті. У цей період весь свій вільний час О. С. Попов присвя-
чує фізичним дослідженням, і головним чином вивченню елект-
ромагнітних коливань.
У 1901 р. О. С. Попова призначили професором, а у 1905 р. –
ректором Петербурзького електротехнічного інституту.

16