Page 31 - 4605

Управлінська інформація – це дані, які є об'єктом зберігання, передачі,
перетворення і використовуються для активного впливу на регулювання виробничої
діяльності організації [20].
Інформація в процесі управління – це і об'єкт і продукт праці. Вона усуває
невизначеність, дозволяє вивчати стан об'єкта, форми і методи діяльності. Без цих
свідчень не може бути опрацьовано управлінське рішення. В свою чергу, саме це
рішення - це певна інформація для працівників сфери виробництва [20].
Більшу частину корпоративної системи документації якраз і складає
управлінська документація, тобто система документації, що забезпечує виконання
функції управління. Незалежно від напрямів діяльності установи, управлінська
документація виступає як інфраструктурна й об'єднуюча, тобто є в кожній установі та
стосується роботи всіх підрозділів [12].
Зафіксована в системі управлінської документації інформація мусить свідчити
про ефективність діяльності установи, має бути основою для її оцінювання й показує
наскільки дієвим є управління з боку вищих ланок, якого воно потребує коригування чи
вдосконалення [12].

2 Джерела управлінської інформації в органах державної влади та місцевого
самоврядування
Одним з пріоритетів побудови інформаційного суспільства є інформатизація
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка має сприяти
прозорості та відкритості влади, підвищенню ефективності праці чиновників, якісному
наданню населенню країни різноманітних інформаційних послуг органами влади,
демократизації виборчого процесу, інтеграції зі світовим інформаційним простором
тощо. Органи державного управління та місцевого самоврядування, перебуваючи в
центрі мережі соціальних відносин, надають і збирають інформацію. У таких умовах
інформація виконує дві важливі функції, – вважає Л. Пал, – функцію ефектора (коли
влада намагається змусити громадськість певним чином змінити свою поведінку,
поширюючи інформацію, переконуючи або радячи) та функцію детектора (соціологічні
дослідження та анкети) [1].
Найпоширенішими джерелами отримання державно-управлінської інформації є:
офіційні видання органів державної влади; статистичні дані; засоби масової інформації;
бібліотечні фонди; різноманітні інформаційно-довідкові електронні системи, зокрема
нормативно-правові; спеціальні соціологічні опитування (на замовлення), професійні
консультації та експертизи. Для обґрунтованого формулювання певних висновків
необхідно також забезпечити систематичний довгостроковий моніторинг інформації з
альтернативних джерел [1].
Ю. Бородянський та Ю. Саєнко вказують на існування трьох джерел інформації
для комплексного опису ситуації. Перше джерело – це дані адміністративної
(державної і відомчої) статистики. Адміністративна статистика – фактичний матеріал,
що подає як у статиці, так і в динаміці характеристику ситуації щодо усталених
параметрів. Проте вона не фіксує якісні характеристики і новоутворені чинники
(наслідок посилення їх ролі, впливу); не встигає фіксувати зростання ритмів зміни
потреб, що призводить до інноваційної зміни технологій. Звідси особливості
статистичної інформаційної бази – фіксованість переліку показників; кількісні
показники; суцільний облік інформації, що викликає громіздкість та неоперативність;
невисока частота збирання інформації. Другим джерелом є соціологічні дані, які
являють собою результати опитування громадської думки стосовно окремих аспектів
громадського життя, проблематики різних соціальних процесів тощо. Соціологічні дані
більш мобільні порівняно із статичними даними. Третє джерело – експертні оцінки як

31