Page 78 - 4598
P. 78

національні  інноваційні  системи.  Дослідники  цього  феномену
            підкреслюють, що всі розвинені країни, які сформували національні
            інноваційні  системи,  відрізняються  державним  регулюванням  і
            підтримкою  систем  взаємозв’язку  наукової,  виробничої  та  освітньої

            складових.  Наприклад,  особливістю  американських  і  японських
            університетів є їх тісний зв’язок з промисловістю та іншими галузями
            господарства,  який  виявляється  множиною  засобів  —  від  обміну

            спеціалістами  і  створення  при  університетах  сітки  консультаційних
            структур,  які  справляють  великий  вплив  на  інноваційну  діяльність,
            науково-дослідних  лабораторій  різних  галузей  господарства,  до
            оперативних  потреб  виробництва,  які  знаходять  відображення  в

            навчальних планах університетів.
                    В  історії  дифузії  інновацій  США  спостерігається  тенденція
            розширення  сфери  розповсюдження  та  впровадження  наукових

            досягнень у виробництво.
                    У світовому економічному просторі формується нова парадигма
            зростання на базі використання знань та інновацій як найважливіших

            економічних ресурсів.
                    Таким  чином,  модель  дифузії  нововведень  на  макрорівні
            безпосередньо  залежить  від  створення  державою  економічних,

            організаційно-правових  та  соціальних  умов,  через  певну  фінансово-
            кредитну, податкову, патентну, амортизаційну та іншу політику, яка
            стимулює  як  створення,  так  і  впровадження,  швидке  поширення
            новацій.  Звичайно,  до  різних  товарів,  технологій,  соціально-

            економічних  умов  застосовуються  різні  варіанти  інноваційної
            політики  з  точки  зору  її  спрямованості  і  впливу  на  соціально-
            економічні процеси. До того ж під час дифузії нововведень необхідно

            брати  до  уваги  можливість  адаптації  соціально-економічного
            середовища до певних циклічних змін.
                    Друга         модель          поширення            інновацій           характеризує
            внутрішньоорганізаційний шлях нововведення в окремо взятій фірмі

            (підприємстві) чи організації.
                    Упровадження інновації є завжди складним процесом для будь-
            якої  організації,  що  зумовлюється  невизначеністю,  яка  пов’язана  із

            самим  нововведенням:  недостатньою  інформацією  про  нього  і  його
            прибутковість, особливо на ранніх стадіях дифузії. Оцінити відносні
            переваги  інновацій  на  ранній  фазі  їх  дифузії  особливо  важко  тоді,

            коли  мова  йде  про  радикальні  нововведення.  Тому  значна  кількість




                                                               78
   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83