Page 81 - 4598

Темпи поширення нововведень позитивно пов’язані з
прибутковістю і негативно — з величиною капіталу, який необхідний
для їх освоєння.
На третьому етапі внутрішньоорганізаційного інноваційного

процесу на підставі аналізу найістотніших властивостей
нововведення проводиться його попередній вибір. Головним
критерієм відбору є економічна ефективність нововведення, яка

забезпечує виживання, результативність, конкурентоспроможність і
прибутковість підприємству (підприємцю).
Процес нововведення на підприємстві як діяльність зі створення
комерційно вигідного товару (ініційованого ринком) здійснюють за

такою схемою:
• розроблення стратегічних цілей;
• виявлення потреб ринку в нових виробах та генерування

ідей нових товарів;
• визначення можливостей фірми для створення цих виробів;
• проведення досліджень з метою реалізації цих можливостей;

• розроблення нового виробу (товару);
• проектування, конструювання виробу;
• випуск дослідного зразка;

• пробний маркетинг (випробування дослідного зразка на
ринку);
• запуск виробу в серійне виробництво.
Така схема організації процесу нововведення й управління ним

у рамках підприємства передбачає тісну взаємодію функціональних
підрозділів управлінської системи, особливо тих, що беруть участь у
розробленні, виробництві й реалізації нових товарів та

обслуговуванні споживачів.
Яка б модель інноваційного процесу не застосовувалась на
підприємстві для розробки нововведення, важливим критерієм
залишається ступінь її новизни. Саме від новизни інновації залежить

конкурентоспроможність нововведення. Чим глибше підприємство
занурюється у нові сфери діяльності, тим вище стає його
стратегічний ризик, і чим вищий рівень новизни концепції та

технології, тим вища інтенсивність нововведення і пов’язаного з ним
ризику, як це показано на рис. 2.5.

81