Page 51 - 4598
P. 51

новими, які приходять їм на зміну, і визнає руйнування, що постійно
            повторюється,  «процесом  творчого  руйнування»,  дорогою  від
            застарілого до сучасного.
                    Отже,  узагальнюючи, зазначимо, що Й. Шумпетер став заснов-

            ником  усіх  інноваційних  концепцій,  розроблених  західними
            економістами в наступний період.
                    Основні  положення  інноваційної  теорії  Шумпетера,  які

            безперечно  сприймаються  і  на  які  послідовники  спираються,
            зводяться до такого:
                    1. Рушійною силою прогресу у формі циклічного розвитку є не
            будь-яке  інвестування  у  виробництво,  а  лише  в  інновації,  тобто

            впровадження принципово нових товарів, техніки, форм виробництва
            і обміну.
                    2. Уперше  вводиться  поняття  життєвого  циклу  інновацій  як

            «процесу творчого руйнування».
                    3. Численні  життєві  цикли  окремих  нововведень  зливаються  у
            вигляді пучків («кластерів»).

                    4. Шумпетер  сформував  концепцію  рухомої,  динамічної
            рівноваги, яка пов’язана з різними видами інновацій.
                    Головна  особливість  концепції  Й. Шумпетера  полягає  в  тому,

            що він концентрує увагу на інших виробничих чинниках, на відміну
            від  тих,  що  традиційно  розглядались  економістами.  Шумпетер  увів
            чітке розмежування між процесом пристосування системи в межах її
            кругообігу  (простого  відтворення)  і  процесом  розвитку,  який

            перетворює  структуру  кругообігу  (динаміка).  Сутність  динамічних
            змін  —  це  поява  нових  технологій,  товарів,  ринків  сировини.  При
            цьому  рушійною  силою  є  підприємці,  до  яких  належать  не  всі,  хто

            займається  виробництвом,  а  тільки  ті,  хто  володіє  особливими
            якостями  —  ініціативою,  готовністю  до  ризику,  тобто  новатори.  Їх
            меншість, але вони є рушійною силою нововведень.
                    Ці поняття були досконально обґрунтовані, поставлені ж навіть

            у загальній формі питання стали основою для майбутніх досліджень.
                    До теоретиків класичного напряму інноваційної теорії належить
            Саймон  Кузнець.  Це  відомий  американський  економіст,  лауреат

            Нобелівської  премії,  виходець  із  Росії.  Він  розкрив  теорію
            будівельних  циклів  тривалістю  15—20 років,  пов’язаних  з періодом
            масового оновлення житла і виробничих споруд. Основне пояснення

            цьому явищу Кузнець знаходив у демографічних процесах.




                                                               51
   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56