Page 48 - 4598

Унаслідок дифузії нововведень ринки зростають швидше, ніж
очікувалось за прогнозом у середині 90-х років (середнє зростання
світової економіки становить 3 %). Кризові явища останніх років
удавалось переборювати завдяки підтримці високорозвиненими

країнами високих темпів збільшення сукупного світового попиту.
Проте ринкова економіка накопичує депресивні компоненти
внаслідок перенасичення ринку товарами.

Більшість економістів-аналітиків приходять до висновку, що
вихід із кризи буде пов’язаний з виникненням нової хвилі
нововведень, яка дасть тривалий стимул наступному періоду
зростання, що нині виявляється в:

 бурхливому розвитку науки, що започатковує нові
технології;

 зникненні або радикальній перебудові традиційних галузей
господарства;
 перетворенні сільського господарства на науко- і
капіталомістку галузь;

 розвитку сфери послуг;
 індустріалізації країн, що розвиваються;

 тенденції до децентралізації моделі життя населення,
моделювання виробничого процесу і прийняття рішень;
 змінах навколишнього середовища і необхідності його
захисту;

 виникненні нових концепцій організаційного розвитку.
Класична теорія нововведень
Зародження класичної інноваційної теорії припадає на початок
XX ст.

Одним з перших західних теоретиків, який прийняв ідею циклів
М. Кондратьєва, був австрійський учений Йозеф Алоїз Шумпетер і
його німецькі колеги В. Зомбарт та В. Мітчерліх. У своїх працях,
написаних до 20-х років, вони виходили з того, що капіталістичне

підприємство є клітиною господарської системи капіталізму,
джерелом життя, оскільки в ньому діє рушійна сила капіталістичного
господарювання — підприємництво.

В. Зомбарт у статті «Капіталістичний підприємець» (1909)
описує тип підприємця, характеризує його функції і бачить його
основне завдання в просуванні технічних новинок на ринок. На думку

В. Зомбарта, підприємець, що зробив винахід, надалі не зупиняється

48