Page 50 - 4598
P. 50

викликаються  до  життя  «динамічним  підприємцем».  Шумпетер
            розрізняє п’ять характерних випадків нових комбінацій:
                    1. Виготовлення  нового  продукту  або  відомого  продукту  з
            новими властивостями.

                    2. Впровадження  нового,  ще  невідомого  в  даній  галузі  методу
            виробництва.
                    3. Освоєння нового ринку збуту.

                    4. Отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів.
                    5. Проведення  реорганізації  (організаційна  перебудова),  вклю-
            чаючи створення монополії або її підрив у конкурентів.
                    Ці комбінації різні за своєю сутністю, але мають в основі дещо

            спільне —  елемент  новизни.  Саме  новизну  Шумпетер  вважав
            вирішальним критерієм у визначенні нововведення.
                    Шумпетер  дав  визначення  інновацій  як  економічної  категорії

            і  вперше  серед  економістів  зробив  спробу  дослідити  можливості
            здійснення  нововведень.  Найважливішим,  за  теорією  Шумпетера,  є
            впровадження  нових  продуктів  і  нових  методів  виробництва.  Він

            також  першим  серед  теоретиків  визначив  відмінність  між  товарами
            (1) і технологічними (2) новаціями. Однак і інші комбінації (3—5) він
            пов’язував  із  впливом  технічного  прогресу  та  нововведень.  Масова

            поява  «нових  комбінацій»,  за  Шумпетером,  свідчить  про  початок
            піднесення економіки.
                    У наступних своїх працях і перш за все в роботі «Кон’юнктурні
            цикли»  (1939)  Шумпетер  удосконалює  свою  теорію,  підходить  до

            класифікації  нововведень,  уводить  поняття  базових  і  вторинних
            нововведень.
                    Кожна  інновація,  що  реалізує  великий  винахід,  створює

            передумови для формування нових поколінь технологій і техніки —
            це базова інновація.
                    Слідом за нею виникає низка дрібніших інновацій (вторинних).
            Так сформувалась теорія інноваційних пучків («кластерів»).

                    Й.  Шумпетер  відіграв  велику  роль  у  розвитку  теорії
            економічних  циклів.  Проаналізувавши  теорію  «довгих  хвиль»
            М. Кондратьєва, він зробив висновок про те, що розвиток економіки

            являє  собою  складний  циклічний  процес,  у  якому  спалахи
            нововведень  є  причиною  чергування  фаз  кризи  і  процвітання.  Він
            доводить, що інноваційну діяльність слід розглядати тільки за умов

            циклічності  і  динамічного  змагання  старих  товарів  і  технологій  з




                                                               50
   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55