Page 22 - 4598

Основним завданням функції прогнозування є пошук
найефективніших шляхів розвитку досліджуваного об'єкта на основі
всебічного ретроспективного аналізу та вивчення тенденцій його
змін.

Вирізняють п'ять типів прогнозів, побудованих на аналізі
тенденцій:
1. Припущення — наявність можливої кореляційної залежності

якої-небудь інновації від досліджуваних тенденцій.
2. Метафора або аналогія. Цей тип прогнозу означає виявлення
спільних рис або подібності в кількох об'єктів чи процесів.
3. Квазімодель, тобто майже модель. Ця модель допомагає

перевірити прогнози розвитку якого-небудь процесу.
4. Емпірична модель. Ця модель базується на досвіді. Вона
передбачає майбутнє за допомогою математичної залежності, яка

узгоджується з емпіричними параметрами.
5. Аналітична модель. Ця модель означає передбачення і
пояснення послідовності подій за допомогою фундаментальних

законів, які мають широке застосування.
Методи прогнозування
1) Методи екстраполяції.

Ці методи застосовують для передбачення того, що існуючі
тенденції розвитку прогнозованого об'єкта збережуться в
майбутньому. При цьому майбутнє розглядається як пряме і
безпосереднє продовження минулого (теперішнього).

Основними джерелами вихідної інформації для прогнозування є:
• статистична, фінансово-бухгалтерська й оперативна
звітність організацій;

• науково-технічна документація за результатами виконання
НДДКР, включаючи огляд, проспекти, каталоги та іншу інформацію
про розвиток науки і техніки як у своїй країні, так і за кордоном;
• патентно-ліцензійна документація, наукові публікації.

Методи екстраполяції дають змогу використовувати
накопичений минулий досвід і поточні припущення відносно
майбутнього з метою його визначення. Прогнозування за

допомогою екстраполяції до певної міри дає можливість
передбачити розроблення нових технологій, яких можна очікувати,
виходячи з тенденцій розвитку, коли це може статися і наскільки це

допустимо економічно.

22