Page 98 - 4585

3.2. Наукова інтуїція та гіпотеза, їх місце в
дослідженні

Місце інтуїції в науковому пізнанні визначається сферою
взаємодії почуттєвого й логічного пізнання. У цій взаємодії
проявляється дія інтуїції як процесу – інтуїтивне пізнання.
Інтуїтивне пізнання – сфера людської діяльності відно-
ситься до галузі як наукового, так і позанаукового пізнання.
До характерних рис наукової інтуїції можна віднести:
– принципову неможливість одержання результату, який
шукався за допомогою почуттєвого пізнання навколишнього
світу;
– принципову неможливість одержання шуканого
результату за допомогою прямого логічного висновку;
– беззаперечну впевненість в абсолютній істинності
результату;
– раптовість і несподіванку від одержання результату;
– безпосередню очевидність результату;
– неусвідомленість механізмів творчого акту, шляхів, ме-
тодів, які привели вченого від початкової постановки
проблеми до готового результату;
– надзвичайну легкість, неймовірну простоту й швид-
кість пройденого шляху від вихідних посилань до відкриття;
– яскраво виражене почуття самозадоволення від здійс-
нення процесу інтуїції й глибокого задоволення від одер-
жаного результату.
У становленні теорії як системи наукового знання най-
важливішу роль відіграє гіпотеза. Гіпотеза є формою
осмислення фактичного матеріалу, формою переходу від
фактів до законів.
У своєму розвитку гіпотеза проходить три стадії:
1) накопичення фактичного матеріалу та висловлення на
його основі припущення;
2) формування гіпотези, тобто виведення наслідків зі
97