Page 95 - 4585

науки і техніки. Часом дослідники, які працюють над
дисертаціями, висловлюють побоювання, чи не готує хтось
іще дисертацію на таку ж тему. Ці побоювання марні, хоча
природно, що актуальною темою можуть займатися в
декількох установах одночасно. Досвід підказує, що не
можуть двоє людей, не пов'язаних один з одним, однаково
вирішувати якусь проблему. Обов'язково принцип вирішення
проблеми, зміст теоретичної частини, методика експерименту
будуть різними. Питання новизни є одним із найбільш
суперечливих і складних як у захисті дисертації, так і в
опублікуванні статті. Одні експерти (члени спеціалізованої
вченої ради, члени редколегії) вважають одержаний результат
новим, інші – давно відомим. Тут вони спираються на свій
особистий досвід, який зі зростаючою кількістю робіт,
розширенням тематики досліджень і одночасному зменшенні
доступних джерел інформації стає дедалі менш надійним.
Тому кожен дослідник повинен вміти визначити новизну
свого наукового результату. Найтиповіші помилки, яких
припускаються у цьому, такі: новизна підміняється актуаль-
ністю теми, її практичною і теоретичною значущістю; у
працях стверджується, що дане питання не розглядалося в
конкретних умовах, його важливість для практики; висновки
до розділів мають характер констатації і є самоочевидними
твердження, з якими справді не можна сперечатися; немає
зв'язку між одержаними раніше і новими результатами, тобто
наступності.
За місцем одержаних знань серед відомих наукових
даних можна виділити три рівні новизни [8]:
а) перетворення відомих даних, докорінна їх зміна;
б) розширення, доповнення відомих даних;
в) уточнення, конкретизація відомих даних, поширення
відомих результатів на новий клас об'єктів, систем.
Рівень перетворення характеризується принципово нови-
ми в даній галузі знаннями, які не просто доповнюють відомі
94