Page 91 - 4585

У підрядкових бібліографічних посиланнях іноді
вказують і посилання на так звані “непрямі цитати”, тобто,
коли автору не вдалося знайти оригінал цитованого твору.
Такі підрядкові посилання можуть мати такий вигляд: Цит. за:
... (де вміщують бібліографічний опис твору, з якого запози-
чено цитату).
Позатекстові бібліографічні примітки (коментарі), як
правило, вміщують у кінці тексту із зазначенням, наприклад,
“Примітки до розділу 1.4”, де в нумерованому порядку розта-
шовані всі бібліографічні записи, на які було зроблено поси-
лання в тексті.
У такому разі в тексті вже не дають ні текстових роз-
горнутих, ні підрядкових посилань й приміток, а після закін-
чення цитати у квадратних дужках ставлять порядковий
номер за списком у кінці твору, наприклад.
Коли автор дисертаційної праці, наводячи цитату, виді-
ляє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження,
тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка,
потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь
текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами
таких застережень є:
(курсив наш. – Л.М.), (підкреслено мною. – Л.М.),
(розбивка моя. – Л.М.).
У процесі написання дисертацій не варто давати
підрядкові бібліографічні посилання, оскільки це призводить
до зростання обсягу дисертації, а краще у квадратних дужках
наводити посилання на номер у списку літератури, наприклад,
[156], за прямих цитат, наприклад, [156, с. 41], а за непрямих -
[цит. за: 128, с. 34].

90