Page 17 - 4582

Найбільш широко використовують круглий прокат, з якого виготовляють
гладкі і ступінчасті вали, якщо різниця діаметрів не перевищує 10...15 %, та диски і
порожнисті циліндри з отворами до 30...40 мм зовнішнім діаметром до 60...80 мм,
інакше застосовують штамповані заготовки, осі, гвинти, шпильки і т. п.
Вибір заготовок для їх наступної автоматизованої обробки має деякі
особливості. На верстатах з ЧПК, в ГАВ допускається попередня обробка тільки
точних заготовок (прокат, штамповані кованки, точне литво, зварні конструкції з
точних елементів). Грубі заготовки, отримані, наприклад вільним куванням або
неточними ливарними методами, потребують попередньої обробки на верстатах з
ручним керуванням. А їх використання зменшує ефективність подальшої
автоматизованої обробки. Тому у випадку автоматизованої механічної обробки
область застосування точних методів отримання заготовок доцільно розширити в
бік менших річних програм випуску, які звично не рекомендуються при
традиційній технології.
Методика економічного обґрунтування вибору заготовки описана в [1], с.
25...39, [5], с. 419...427, [6], с. 14...21. Ця методика повна, однак трудомістка і
потребує даних про механічну обробку різних варіантів заготовок. У випадках,
коли варіанти заготовок не вносять принципових змін в технологічний процес (не
вимагають додаткових операцій), можна користуватися наближеною оцінкою
економічної доцільності заготовок.
Так, порівняльну собівартість деталей, заготовки для яких отримані вільним
куванням, можна визначити за формулою [6]:
С  С  S  Z  M , (3.14)
в. к. к д
а для деталей, одержаних об’ємним штампуванням, – із залежності
С  С  S  K  M , (3.15)
ш. к. к N д
де С – собівартість 1 кг деталей з кованок (при партії N  100 шт., кованки 1-ї
к
групи складності з конструкційної сталі, грн.);
S – коефіцієнт складності кованки;
Z – поправочний коефіцієнт для кованок, одержаних вільним куванням;
K – поправочний коефіцієнт для штампованих кованок, який враховує
N
програму випуску;
M – маса деталі, кг.
д

Дані для розрахунку порівняльної собівартості деталей, одержаних з кованок,
наведені в табл. 3.5 і 3.6.
Порівняльну собівартість виливок, одержаних методами, які дають змогу
отримати заготовки практично однакової конфігурації можна оцінити за формулою
М  С
С  д в , (3.16)
вил.
КМВ
де С – собівартість 1кг виливки, одержаної порівнюваними способами лиття за
в
прейскурантом 25-01, грн/кг.;
КМВ – усереднений для даного класу і типу деталей коефіцієнт використання
матеріалу для тих же способів лиття (див., наприклад, [6, 20]).
Слід мати на увазі, що у випадках використання лиття в кокіль чавуну
можливе його відбілювання (див. Розділ 3.6): У такому разі собівартість виливка
слід збільшити на 6...8 % для врахування витрат на додаткову операцію
відпалювання.
Розділ закінчують оформленням ескізу заготовки. На ескізі вказують припуски
(розділ 1.5.1), напуски й технологічні нахили (заштриховують), розміри заготовки з
допусками (під ними в дужках – номінальні розміри деталі) і шорсткість поверхонь,

15