Page 43 - 4547

частинка зрівноважена дією оточуючих її частин, у той час як у периферійній
області взаємодія поверхневих частин не зрівноважена. У цьому випадку
виникають сили поверхневого натягу, які намагаються зменшити зовнішню

поверхню. Величина поверхневого натягу має одиницю вимірювання    Н  м   і

позначається буквою  .
Поверхневий натяг  виражає максимальну роботу утворення одиниці

поверхні і дорівнює зміні ізотермічного потенціалу в даному процесі. При
утворенні поверхні площиною  зміна ізобарного потенціалу виражається

величиною:

 G  , 
де  - величина поверхні.

   
Для будь-якого процесу S     , тому зміна ентропії при утворенні

 T  p 
нової поверхні можна виразити таким рівнянням:

   
 S      ,
 T  p 

а зміна ентропії:

     
 H       T    .
   T  p 

Внаслідок того, що при підвищенні температури поверхневий натяг

зменшується        0, то  S  0. Це означає, що утворення нової поверхні
  T 
супроводжується зростанням ентропії і поглинанням теплоти.
Умовою загального умовного самочинного протікання процесу за
0
постійних температур і тиску є dG  ; стосовно поверхневих процесів
   0. Звідси випливає, що поверхневі процеси самочинно прозодять в
сторону зменшення поверхневої енергії. Поверхнева енергія може
зменшуватись під дією поверхнево активних речовин.

1.4.4 Адсорбція

Частини твердого тіла (атомів, іонів, молекули) утворюють кристалічну
гратку. У середині об’єму їх взаємодія врівноважується. На поверхні їх
взаємодія не зрівноважена і поверхня твердого тіла прилягає до молекули
речовини із газової фази. Явище зростання концентрації речовини на границі
розподілу фаз називається – адсорбцією. Поглинаюча речовина називається –
адсорбентом, а поглинута речовина – адсорбатом.
Розрізняють адсорбцію фізичну і хімічну. Фізичною називається адсорбція,
яка не супроводжується в поверхневому шарі хімічними реакціями. Якщо в
результаті адсорбції утворюються хімічні сполуки, то така адсорбція
називається хемосорбцією.

43