Page 264 - 4535

господарської діяльності: вже зараз об'єми фінансових угод
перевищують об'єми торгівлі матеріальними товарами
у 7 разів [21]. Нову економіку розвивають не лише дефіцит
матеріальних (і природних) ресурсів, але й значною мірою
достатність ресурсів інформації і знань. Питома енерго-
ємність господарської діяльності продовжує знижуватися,
хоч загальне енергоспоживання досі зростає.
Більшість міжнародних організацій системи ООН
включили у свою діяльність істотну екологічну складову,
орієнтовану на перехід до сталого розвитку. Експерти
Всесвітнього банку визначили сталий розвиток як процес
управління сукупністю (портфелем) активів, спрямований на
збереження і розширення можливостей, наявних у людей.
Активи у даному визначенні включають не лише
традиційно підраховуваний фізичний капітал, але також
природний і людський капітал. Щоб бути сталим, розвиток
повинен забезпечити зростання або принаймні не зменшення
у часі усіх цих активів. Для раціонального управління
економікою країни застосовується така ж логіка, що і для
раціонального управління особистою власністю.
Відповідно до наведеного визначення сталого розвитку
головним показником сталості, розробленим Всесвітнім
банком, є «істинні темпи (норми) збереження» або «істинні
норми інвестицій» у країні. Прийняті зараз підходи до виміру
накопичення багатства не враховують виснаження і
деградацію природних ресурсів, таких як ліси і нафтові
родовища, з одного боку, а з іншого – інвестиції в людей –
один з найцінніших активів будь-якої країни. З переходом на
обчислення істинних темпів заощаджень (інвестицій) цей
недолік виправляється коригуванням темпів заощаджень, що
розраховуються традиційними методами: у бік зменшення –
шляхом оцінки виснаження природних ресурсів і збитку від
забруднення довкілля (втрата природного капіталу), і у бік
збільшення – шляхом урахування зростання людського

263