Page 268 - 4535

Економіка сталого розвитку
Прогрес сучасної науки привів до все більшого
врахування природного чинника. З одного боку, більшість
традиційних природних ресурсів стали дефіцитними.
Причому це відноситься не лише до невідновлюваних
ресурсів, але також і до так званих відновлюваних ресурсів,
передусім ресурсів екосистем (екосистемних «товарів» та
«послуг») і біорізноманіття. Одне з визначень сталого
розвитку – це невиснажуваний розвиток в довгостроковому,
міжпоколінному плані [24]. Оскільки природа є основою
життєдіяльності людини, її виснаження і деградація за
існуючих економічних відносин негативно позначається на
соціальних відносинах, зростанні убогості і структурах
виробництва та споживання. З іншого боку, виявилось, що
багато відновлюваних природних благ не мають належної
цінності, що є джерелом їх виснаження і деградації. Тому
стався перехід до екологічної економіки і економіки сталого
розвитку. У той же час взаємодія соціальних і екологічних
чинників призвела до розгляду ще одного чинника
виробництва — соціального капіталу.

5.4 Сталий розвиток територій

XX століття, що стало періодом безпрецедентного
зростання міст і систем розселення, виявило також потребу
людства у розробці і впровадженні принципів сталого
розвитку в галузі містобудування і територіального
планування. Відповідна концепція одержала назву «Сталий
розвиток територій», який передбачає забезпечення, в процесі
здійснення містобудівної діяльності, безпеки і сприятливих
умов життєдіяльності людини, обмеження негативної дії
господарської та іншої діяльності на довкілля і забезпечення
охорони і раціонального використання природних ресурсів в
інтересах сьогодення і майбутнього покоління [19].

267