Page 47 - 4531

Рисунок 2.9 – Кліщі Бенардоса
для контактного зварювання

Слава винаходу стикового контактного зварювання
належить видатному американському дослідникові Ельхю
Томсону, який 1870 року, коли він мав 17 років, почав
викладати хімію та механіку у Центральній вищій школі у
Філадельфії, а через декілька років уже читав лекції у
Франклінському інституті. Однією з проблем наприкінці ХІХ
століття було створити телеграфні проводи. Цю проблему
було вирішено за допомогою стикового контактного
зварювання.
До 1884 року Е.Томсон створив усі потрібні для
контактного стикового зварювання елементи обладнання:
апаратуру для комутації, динамо-машину для генерування
змінного струму, який надходить на трансформатор великої
питомої потужності, спеціальні струмопідвідні затискачі. 1885
року він відпрацьовує техніку зварювання, доводить до
безвідмовної роботи зварювальну апаратуру і на початку 1886
року подає заявку на патент, який захищає принципово новий
спосіб електричного зварення.
Спосіб Томпсона описується так : «зварювані предмети
торкають місцями, які треба зварити, і через них пропускають
струм величезної сили – до 200000 ампер при низькій напрузі
– 1-2 вольт. Місце дотику вчинить струму найбільший опір і
тому дуже нагріється. Якщо у цей момент почати стискати
зварювані частини і кувати місце зварення, то після
охолодження предмети будуть добре зварені» (Патент США
№ 347140 з 10 серпня 1886 р.). Кування було не просто
даниною моді, не залишком попередньої технології, а
способом, який забезпечує поліпшення якості металу шва.

46