Page 42 - 4531

Спосіб Славянова отримав диплом першого ступеня і
золоту медаль на Всесвітній виставці у Чикаго 1893 року за
металеву дванадцятигранну склянку заввишки 210 мм.
Микола Гаврилович наварив на сталь один за одним
електроди із брондзи, томпака (стоп міді із цинком), нікелю,
сталі, чавуну, нойзільберу (стоп міді з цинком і нікелем).
Зроблена із багатошарової заготовки склянка масою 5330
грамів репрезентувала відразу усю гаму конструкційних
металів того часу.
Велику увагу М.Г.Славянов приділяв механізації та
автоматизації дугового зварювання. Він виготовив і
випробував перший у світі зварювальний напівавтомат,
елементи якого використано і у сучасних автоматичних
автоматичних зварювальних головках. Сталість довжини дуги
у певних межах оплавлення електроду підтримувалася двома
соленоїдами, які втягали залізне осердя і забезпечували
автоматичне подавання електроду.
Увага, яку М.Г.Славянов приділяв проблемі
автоматичного регулювання довжини зварювальної дуги
свідчить про його блискучу технічну далекоглядність: він
передбачив застосування механізмів для регулювання
довжини електричної дуги, що має велике значення і у
сучасній техніці автоматичного зварення.
1891 року М.Г.Славянов запатентував свій винахід у
Франції, Німеччині, Великобританії, Австро-Угорщині,
Бельгії, а 1897 року – у США.
У Росії дальший розвиток нового технологічного
процесу електродугового зварювання зіткнувся зі значними
труднощами: електротехнічна промисловість країни була
дуже слабка. Застосування електрозварювання поволі
зменшувалося, а зі смертю її творця майже зовсім
припинилося.
Водночас слід зазначити, що новий технологічний
процес, який запропонував Славянов, не завжди забезпечував
високу якість з’єднань, бо плавлення сталі у дуговому розряді
супроводжувалося вигоранням вуглецю, марганцю і кремнію,
при цьому зварний шов міг насичуватися киснем, азотом і
воднем. Зварювання застосовували для виготовлення
другорядних металоконструкцій і невідповідальних виробів.

41