Page 46 - 4531

У тридцяті роки минулого століття дугове зварювання
покритими електродами було впроваджено у виробництво
металевих конструкцій. Казани і кораблі, каркаси споруд і
деталі мостів, автомобілі і вагони тощо – діапазон зварних
конструкцій збільшувався і, здавалося, уже ніщо не зупинить
наступу зварювання. Але у 1938-1939 роках у Західній Європі
несподівано завалилося декілька мостів. Балки мостів були
зварні. У цей період тисячі залізничних вігонів було знято з
експлуатації через тріщини у зварних рамах і візках. Почалося
всебічне дослідження впливу процесу зварювання на
властивості металу шва і навколошовної зони, які дали змогу
знайти способи як керувати якістю зварного з’єднання..
У період з 1934 до 1941 року під керівництвом
Є.О.Патона та за його безпосередньою участю було виконано
цикл досліджень у галузі проблем міцності зварних
конструкцій, їх розрахунку і тривкості. Завдяки
систематичним роботам з вивчення металургійних та
електротехнічних процесів дугового зварювання було
опрацьовано спосіб зварювання під флюсом. Наступні роботи
зі зварювання, виконані в інституті електрозварювання ім..
Є.О.Патона, принесли інститутові всесвітню славу.

2.3 Створення процесу контактного
електрозварювання

Незалежно від винахідників на Заході М.М.Бенардос
запропонував технологію точкового контактного зварювання
– другого із найпоширеніших тепер способів зварювання
металів. Суть цього способу полягала у тому, що до двох
сталевих пластин, розміщених одна на одній, підводили струм
за допомогою спеціальних кліщів (рис.2.9), у які було
вставлено вугільні електроди. Струм пробігав через
електроди, між якими затискали пластини, і тепла, яке
виділялася, було досить, щоби утворилася зварна точка.

45