Page 43 - 4531
P. 43

Зварювання  підтримували  тільки  окремі  ентузіасти.  Вдало
                            знайдені рішення впроваджували у практику, розвивали і вони
                            ставали  черговим  щаблем  для  дальшого  піднесення
                            зварювального виробництва.
                                  Серед таких щаблів  була  й ідея  шведського інженера
                            О.  Кельберга.  Він  запропонував  покривати  металеві  плавкі
                            електроди термостійкими не електропровідними матеріалами.
                            І  хоча    тугоплавке    покриття    потрібне    було    Кельбергу,
                            щоби  варити  у  стелевому  положенні  (запобігти  стіканню
                            електродного  металу),  виявилося,  що  воно  до  деякої  міри
                            захищає розплавлений метал від кисню та азоту повітря. 1917
                            року  американські  вчені  О.Андрус  та  Д.Стреса  винайшли
                            новий  електрод.  Їх  сталевий  стрижень  було  обгорнуто
                            папером, приклеєним силікатом натрію – рідким склом. Папір
                            став  джерелом  диму,  який  витісняв  кисень  із  зони
                            зварювання.  Виявилася  ще  одна  цікава  властивість  нової
                            обмазки – дуга збуджувалася відразу, з першого дотику  і не
                            гасла,  як  звичайно,  при  незначному  віддалянні.  Це
                            відбувалося тому, що в обмазці був натрій.
                                  Спільними  зусиллями    винахідники  багатьох  країн
                            провадили дослідження для поліпшення якості металу шва. І
                            до кінця 20-х років минулого століття електроди з обмазкою
                            уже  містили  спеціальні    речовини,  що  утворюють  гази,  які
                            витісняють повітря із зони зварювання, легуючі речовини, які
                            поліпшували  склад  і  структуру  металу  шва,  складники,  які
                            утворюють  шлаки,  що  захищали  розплавлений  метал,  який
                            почав  кристалізуватися,  від  взаємодії  з  повітрям,  і,  нарешті,
                            стабілізуючі  речовини  з  низьким  потенціалом  іонізації.
                            Змінюючи склад компонентів покриття, можна було одержати
                            електроди зі спеціальними властивостями.
                                  Перші  великі  зварювальні  роботи  у  Росії  відновилися  і
                            були виконані під керівництвом В.П.Вологдіна. На Дальзаводі
                            (судоремонтний завод) він організував 1920 року зварювальну
                            дільницю,  на  якій  ремонтували  деталі  і  вузли  суден,
                            виготовляли перші парові казани, буксирні катери. На станції
                            Большой  Невер  за  проектом  Вологдіна  вперше  було
                            побудовано       зварний       резервуар     для      зберігання
                            нафтопродуктів, почали будувати зварні судна (першим було
                            судно «Седов»), великі доки, морські траулери тощо.

                                                            42
   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48