Page 41 - 4531

Закінчивши із золотою медаллю гімназію у Воронежі, він
1872 року вступив до Петербурзького Гірничого інституту.
Здобувши фах інженера-металурга 1877 року, М.Г.Славянов
поїхав працювати на державний Воткінський гірничий завод
наглядачем механічних фабрик Пермських гарматних заводів
у Мотовилисі. З 1888 року став там гірничим начальником, а з
1891 року і до кінця життя займав посаду гірничого
начальника (директора) Пермських гарматних заводів.
М.Г.Славянов критично оцінив винахід М.М.Бенардоса і
значно удосконалив його. Ці удосконалення стосувалися
насамперед металургії зварювання. Зварювати сталі, які
містили легуючі елементи і домішки, не завжди вдавалося, бо
у шов потрапляли оксидні включення, у ньому
нагромаджувалися сірка і фосфор, метал вигоряв і ставав у
місці зварювання крихким.
М. Г. Славянов замінив неплавкий вугільний електрод
металевим плавким електродом-стрижнем, подібним за
хімічним складом до зварюваного виробу. Але найголовніше
те, що зварювальна ванна була захищена шаром шлаку –
розтопленого металургійного флюсу. Такий процес
поліпшував якість наплавленого металу при зварюванні.
М. Г. Славянов опрацював спеціальний зварювальний
генератор на 1000 А, який замінив акумуляторну батарею
Бенардоса.
До кінця 1880-х років в європейських країнах і США
швидкими темпами розвивається машинобудування,
кораблебудування, енергетика. Збільшується маса сталевих
виливок. Щораз дорожче коштує брак: тріщини, ямки, шпари.
Через це масивні деталі переплавляли. Це відбувалося всюди,
у тому числі і у Пермі, і М. Г. Славянов починає
застосовувати свій новий метод для виправлення дефектів
лиття, ремонту деталей паротягів, парових машин, зубчастих
коліс тощо.
Про масштаби вирішуваних завдань до деякої міри
можна судити з відомостей, наведених у таблиці 2.1. Тільки за
три з половиною роки на Мотоловихінському заводі було
виконано понад 1600 робіт зі зварювання і наплавлення
відповідальних виробів.

40