Page 38 - 4531

Зварювання плавленням, яке широко використовують
нині і при якому відбувається локальне розплавлення
зварюваних поверхонь, утворення загальної варювальної
ванни з наступною кристалізацією, потребувало потужного
джерела тепла, яке було би здатне локально розтопити метал.
А такого джерела тепла тоді ще не було.

2.2 Зародження і розвиток електродугового
зварювання

З електричними явищами у природі людина
ознайомилася дуже давно. Такими явищами були гроза,
здатність бурштину, натертого клаптиком вовняного
матеріалу чи шерстю, притягати дрібні частинки різних
речовин, з давен-давна були відомі людям і деякі властивості
природних магнетів тощо.
Як тільки стало відомо, що італійський фізик А. Вольта
створив нове джерело, здатне виробляти електричну енергію
внаслідок хімічних реакцій, вітчизняні дослідники розпочали
працювати з електричним струмом. На початку 1802 року
професор Петербурзької медико-хімічної академії В.В.Петров
побудував найбільше як на той час джерело струму – батарею
із 4200 пар мідяних і цинкових кружків. Саме цій батареї і
судилося стати історичною: на ній уперше у світі отримано
електричну дугу. Її назвали вольтовою за назвою джерела
струму – стовпа Вольта. Але сучасники не змогли гідно
оцінити відкриття вченого. Від відкриття В.В.Петрова до
технічного застосування дугової виснаги (розряду) для
з’єднання (зварювання) і роз’єднання (різання) металів
минуло близько 80 років. Відкриття В.В.Петрова значно
випередило свій час. Треба було, щоби з’явився на світ новий
умілець - Микола Миколайович Бенардос, який на основі дуги
Петрова і досягнень світової електротехніки створив
принципово новий спосіб зварювання металів –
електродуговий.
Микола Миколайович Бенардос народився 26 липня (7
серпня) 1842 року, через вісім років по смерті професора
В.В.Петрова у селі Бенардосівці на Херсонщині (тепер село
Мостове Миколаївської області). Від малої дитини він

37