Page 37 - 4531

Рисунок 2.4 – Схема елементів цівки гармати, одержуваної
ковальським зварюванням

У романі «Петро Перший» видатний письменник і
знавець історії О.М.Толстий досить точно і яскраво описав
процес приварювання зачепи до шестисоткілограмової кітви.
Для того, щоби виготовити великий виріб (вал, довгу
штабу) треба було мати велику заготовку. Такі заготовки
одержували із пакету дрібних листів. Пакет, скріплений
оболонкою, нагрівали у печі і кували-зварювали, надаючи
форми бруса. За потреби декілька таких брусків, своєю
чергою, зварювали між собою.
У ХІХ ст. розширилося застосування електричного
поводня на промислових підприємствах, спостерігалося
піднесення транспортного будівництва, промисловість мала
передову технологію виробництва паротягів, вагонів,
пароплавів, збільшився випуск парових казанів і парових
машин тощо. У цей період ковальське зварювання досягло
свєї вершини. Молоту приходить на зміну прес. Великі деталі
обтискають гідравлічними пресами. Поліпшилася конструкція
печей для нагрівання зварюваних заготовок. Проте у багатьох
галузях таке зварювання стримувало виробництво. Воно було
трудомістке, малопродуктивне, потребувало створення
величезних печей і молотів, але найголовніше – якість
зварних швів була нестабільна і не задовольняла вимог
техніки, яка розвивалася : при великій кількості зварюваних
заготовок траплялися вади – непровари, які спричиняли
розшарування металу і руйнування навантажених деталей під
час роботи. Це було зумовлено тим, що основними
технологічними параметрами процесу зварювання були
температура зварюваного металу і величина його деформації
у зоні зварювання (спричиненої ударами молота), які годі
було витримати у потрібному досить вузькому діапазоні.

36