Page 33 - 4531
P. 33

Колона  важить  близько  6,5  т,  має  висоту  7,3  м  при
                            діаметрах  коло  основи  616  мм,  а  коло  вершини  –  295  мм  і
                            належить  вона  до  415  р.до  н.е.  Але  ж  аж  до  початку  ХІХ
                            століття  не  знали  способів,  як   одержати  температури,  які  є
                            достатні  для  розплавлення  заліза  і  лиття  виробів  із  нього.
                            Горіння     звичайної       деревини    створює     температуру
                                         0
                            1000…1100  С, якої досить, щоби розтопити мідь  і  її  стопи.
                            Проте  щоби  виплавити  чисте  залізо,  потрібна  температура
                                           0
                            близько 1550  С.  Не було  печей і не знали тоді ще методів, як
                            створити  таку  температуру,  причому  треба  буде,  щоби
                            минули  тисячоліття,  доки  з’являться  технічні  можливості  її
                            досягнути.
                                  Однією з гіпотез, які пояснюють створення цієї колони є
                            застосування  крицевого  методу  отримання  заліза  з  дальшим
                            куванням  заготовок  (ковальське  зварювання  криць)  у
                            нагрітому стані. Спочатку у горнах при температурі близько
                                   0
                            1000  С    відновленням  залізної  руди  деревним  вугіллям
                            одержували  крицю,  яка  має  вигляд  губчастої  маси  і
                            складається із зерен чистого металу і шлаку. А потім крицю
                            неодноразово  кували  у  нагрітому  стані.  При  цьому  окремі
                            частинки  заліза  з’єднувалися  –  зварювалися,  утворюючи
                            твердий метал. Таке залізо називали зварювальним. Для того,
                            щоби збільшити масу металу, окремі заготовки нагрівали до
                            білого  жару,  складали  разом  і  кували.  Без  ковальського
                            зварювання залізний вік розпочатися не міг.
                                  Високої  майстерності  досягли  ковалі-зварювальники  у
                            виготовленні засобів праці і зброї.
                                  Велика  кількість  залізних  мечів  зберігаються  у  різних
                            музеях світу. Надзвичайні за  своєю конструкцією є мечі І-ІІ
                            ст.ст.,  які  знайдено  на  місцях  колишніх  римських  фортець,
                            піднято  із  затонулих  кораблів.  Вістря  мечів  неоднакові  за
                            товщиною  і  являють  собою  шари  твердої  сталі  і  м’якого
                            заліза, які чергуються між собою у певній послідовності. Такі
                            мечі мали високу міцність і крім того самозагострювалися.
                                  За    допомогою      сучасних     методів     металографії
                            встановлено, що одне із вістрів мало одинадцять шарів. Така
                            робота  потребувала  знання  усіх  премудростей  ковальського
                            зварювання,  величезного  досвіду  та  інтуїції  (про  науку
                            говорити  було  ще  передчасно).  Багатошарові  тонкі  вістря  з

                                                            32
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38