Page 34 - 4531

диференційованими властивостями можна вважати вершиною
ковальського зварювання.
В античні часи високого економічного та суспільного
розаитку досягла Еллада. Ковальське ремесло було у такій
пошані, що, згідно із грецькою міфологією, ковальством не
гордував навіть один із олімпійських богів – Гефест,
покровитель мистецтв і ремесел.
У залізному віці використовували і таку технологію
отримання нерознімних з’єднань як паяння (лютування).
Раніше чи пізніше давні ювеліри повинні були виявити,
що для з’єднання металів і стопів методом заливаня можна
застосовувати такі стопи, які плавляться при меншій
температурі, ніж основний метал, який з’єднують. Так, як
тільки до золота додати мідь чи срібло, то утворювався стоп з
меншою, ніж у початкових компонентів, температурою
плавлення. Через тисячі років металознавці дослідять
вплив.складу сплавів на температуру їх плавлення, накреслять
діаграми стану різних комбінацій металів і, зокрема,
визначать, що стоп 20 % золота і 80 % міді плавиться при
0
температурі 886 С (тоді як температура топлення технічно
0
0
чистого золота 1064 С, а міді – 1083 С), стоп 70 % срібла
0
із 30 % міді топиться при 780 С (температура плавлення
0
чистого срібла 961 С). Цю властивість і було використано для
паяння.
Ще в єгипетських пірамідах археологи неодноразово
знаходили предмети із золота і срібла, спаяні оловом. А у
Помпеї, яка загинула під час виверження Везувію, було
знайдено водогінні труби з олива, злютовані поздовжним
швом.
Чимало золотих прикрас і предметів побуту, знайдених у
скіфських курганах, зроблено за допомогою лютування (рис.
2.2).

33