Page 76 - 4523

протягом всього періоду повторення Т постійний сигнал,
рівний значенню вхідного сигналу на початку періоду Т (див.
рис. 2.1, в). Тому в даному випадку формуючий елемент (12.5)
називають фіксуючим або запам’ятовуючим. Передавальна
функція фіксуючого елемента
1  e  pT
W ф   p  . (2.7)
p
Так як фіксацію миттєвого значення сигналу на
постійному рівні можна розглядати як просту екстраполяцію –
екстраполяцію нульового порядку, то формуючий елемент у
вказаному випадку ( k i  1,  i  T ) називають також
екстраполятором нульового порядку.
На рис. 2.6, в наведена алгоритмічна схема, за якою
зазвичай моделюють фіксуючий елемент (2.7) на
обчислюваль-ній машині.
При низьких частотах, коли спектр вхідного впливу
 в  1 T , фіксуючий елемент (2.7) близький за своїми
властивостями до запізнювальної ланки з часом запізнення
T 2 , тобто
 pT 2
W ф   Teр  . (2.8)
При високих частотах фіксуючий елемент еквівалентний
ідеально інтегруючій ланці і послаблює вхідний сигнал.
Із збільшенням частоти повторення імпульсів властивості
розімкнутої амплітудно-імпульсної системи наближаються до
властивостей приведеної неперервної частини. Я.З.Ципкін
зробив вагомий внесок в розвиток теорії імпульсних систем і
показав, що умовами еквівалентності імпульсної системи та її
приведеної частин є дві нерівності
 н  2 нп 
,  (2.9)
 в   п  нп 
де    2 T – частота повторення імпульсів;
п

75