Page 29 - 4523
P. 29

тому, що змінюється права частина рівняння (1.12).
               Приклад  1.  Побудуємо  фазовий  портрет  і  оцінимо
           динаміку системи стабілізації температури (див. рис. 1.2).
               Алгоритмічна  схема  системи  приведена  на  рис.  1.11,  а.
           Керуючий об’єкт представлений інерційною ланкою першого
           порядку,  виконавчий  двигун  –  ідеальною  інтегруючою
           ланкою  (без  врахування  механічної  і  електричної  інерцій
           двигуна),  вимірювальна  мостова  схема  і  засувка  –
           безінерційними  статичними  ланками.  Нелінійним  елементом
           системи  є  поляризоване  реле.    Вхідна  величина  реле  –
           результуюча  магніторухома  сила  (ампер-витки)  основної
           обмотки і обмотки зворотного зв’язку, вихідна – напруга  u ,
                                                                         q
           яка подається на якірні клеми двигуна.
               Для  аналізу  доцільно  вихідну  схему  перетворити  до
           розрахункової  схеми  (рис.  1.11,  б),  на  якій  вхідна  величина
           реле  має  ту  ж  розмірність,  що  й  керована  величина  .  При
           цьому  зона  нечутливості  реле  (рис.  1.11,  в)  повинна  бути
           також виражена в градусах. Вона дорівнює  b     b 1  K , де  b  –
                                                                 i
                                                                        1
           зона нечутливості, виражена в ампер-витках.
               Лінійна  частина  системи  (без  врахування  внутрішнього
           зворотного  зв’язку  за  положенням  засувки)  описується
           диференціальним рівнянням другого порядку
                                        2
                                       d    d
                                    T o           Ku ,                (1.14)
                                                      q
                                       dt  2  dt
               де  K   K o K  з  K   –  передавальний  коефіцієнт  лінійної
                                q
           частини, С/(ВС).











                                            28
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34