Page 84 - 4499

знімає їх гіпотетичний характер і перетворює на достовірне
знання.
Індукція (або узагальнення) буває повною і частковою.
Повна індукція полягає в дослідженні кожного випадку, який
входить до класу явищ, з приводу яких роблять висновки.
Подібна можливість видається рідко, оскільки окремих
випадків безліч. Тому частіше узагальнення роблять на основі
вивчення типових випадків. Однак індукція на основі
обмеженого обсягу даних не приводить до універсальних або
широко застосовуваних, принципових висновків. Процес
отримання середньої величини не є умовиводом, а лише
переліченням, що приводить до сумарних даних. Втім такі
методи часто цінні як щаблі, що ведуть до остаточних
доказових даних зі спеціальних питань. Майже всі статистичні
показники — сумарний підсумок окремих переліків.
Оскільки більшість показників, що наводяться в
наукових текстах, є підсумком переліків окремих прикладів,
виникає потреба навести основні способи перевірки
обґрунтованості їх використання в текстах.
Перший спосіб — установити, чи правильним є
приклад, який покладено в основу узагальнення, оскільки
неправильність такого прикладу може значно підірвати довір'я
не лише до даного узагальнення, а й до самого автора
наукової праці.
Другий спосіб — виявити, чи має приклад відношення
до висновку.
Третій спосіб — визначити, чи достатньо наведено
прикладів.
Четвертий спосіб — установити, чи є типовими
підібрані приклади. Достатньо чи недостатньо прикладів,
залежить від того, наскільки вони типові.
У наукових працях об'єктом дослідження часто
виступають поодинокі неповторні за своїми індивідуальними
характеристиками події, предмети і явища. При їх поясненні
та оцінюванні ускладнене застосування як дедуктивних, так й
індуктивних міркувань. У такому разі вдаються до висновків
за аналогією, коли порівнюють нове поодиноке явище з
іншим, відомим, схожим з ним поодиноким явищем і
поширюють його властивості на раніше отриману
інформацію.

84