Page 82 - 4499
P. 82

Отже, один і той самий предмет, якщо його розглядати
                            в  різних  відношеннях,  дає  підстави  для  протилежних,  проте
                            однаково істинних оцінок.
                                   У  науковій  діяльності  слід  зважати  на  закон
                            виключення  третього.  Цей  закон  стверджує,  що  з  двох
                            суперечливих суджень одне помилкове, а друге  істинне. Він
                            виражається формулою: А є або В, або не В. Наприклад, якщо
                            правильним  є  судження:  ''Наша  академія  є  державним
                            навчальним  закладом'',  то  судження:  ''Наша  академія  не  є
                            державним навчальним закладом'' - помилкове. Цей закон не
                            діє щодо протилежних суджень, якщо кожне з них не просто
                            заперечує інше, а повідомляє додаткову інформацію.
                                   Важливість      закону    виключення      третього    для
                            здійснення наукової діяльності полягає в тому, що він вимагає
                            додержання послідовності у викладенні наукових фактів і не
                            допускає  суперечностей.  Такий  закон  формулює  важливу
                            вимогу  до  наукового  працівника:  не  можна  відходити  від
                            визнання одного з двох суперечливих одне одному суджень і
                            шукати  щось  третє  між  ними.  Якщо  одне  з  них  визнано
                            істинним,  то  друге  є  помилковим,  а  третього  твердження
                            немає, тому що третього не дано.
                                   Важливість  дотримання  закону  виключення  третього
                            для  науковців  полягає  і  в  тому,  що  він  потребує  від  них
                            чітких,  певних  відповідей,  вказує  на  неможливість  пошуку
                            чогось  середнього  між  ствердженням  чого-небудь              і
                            запереченням того ж самого.
                                   Вимогу        доказовості       наукових       висновків,
                            обґрунтованості  суджень  виражає  закон  достатньої  підстави,
                            який формулюється таким чином: будь-яка слушна думка дає
                            достатньо підстав.
                                   Достатньою підставою для будь-якої думки може бути
                            інша думка, з якої безумовно випливає ітинність даної думки.
                            Під одне і те ж твердження можна підвести безліч підвалин.
                            Однак лише деякі з них можна розглядати як достатні, якщо
                            дане  твердження  істинне.  І  кожне  з  них  не  буде  достатнім,
                            якщо воно неправильне.
                                   Таким  чином,  згідно  з  законом  достатньої  підстави
                            судження, що використовується в науковій роботі, перш ніж
                            бути  прийнятим  за  істину,  має  бути  обґрунтованим.  У  всіх
                            випадках, коли стверджують щось або переконують у чомусь,


                                                            82
   77   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87