Page 83 - 4499
P. 83

слід  доводити  правильність  суджень,  наводити  достатні
                            підстави, підтверджуючи істинність висловлювань. Фіксуючи
                            увагу  дослідника  на  висловлюваннях,  які  обґрунтовують
                            істинність  положень,  що  висуваються,  цей  закон  допомагає
                            відокремити істину від помилки і дійти слушного висновку.
                                   Значна  частина  наукової  інформації  має  характер
                            вихідних  суджень,  тобто  суджень,  які  не  отримано  через
                            безпосереднє  сприйняття  будь-яких  фрагментів  дійсності,  а
                            виділено  з  інших  суджень,  які  наче  вилучено  з  їх  змісту.
                            Логічним  засобом  отримання  таких  вивідних  знань  і  є
                            умовивід, тобто розумова операція, за допомогою якої з деякої
                            кількості заданих суджень виводиться інше судження, певним
                            чином  пов'язане  з  вихідним.  Усі  умовиводи  можна
                            кваліфікувати як індуктивні і дедуктивні.
                                   Дедуктивним  називають  такий  умовивід,  у  якому
                            висновок  про  деякий  елемент  множини  робиться  на  основі
                            пізнання  загальних  властивостей  усієї  множини.  У  цьому
                            зв'язку  під  дедуктивним  методом  пізнання  розуміють  саме
                            дедуктивний  умовивід.  Таким  чином,  змістом  дедукції,  як
                            методу  пізнання,  с  використання  загальних  наукових
                            положень при дослідженні конкретних явищ.
                                   Дедукція  вигідно  відрізняється  від  інших  методів
                            пізнання тим, що при істинності вихідного знання дає істинні
                            вивідні  знання.  Однак  було  б  помилкою  переоцінювати
                            наукову  значущість  дедуктивного  методу,  оскільки  без
                            отримання вихідного знання цей метод не є ефективним. Тому
                            вченому     насамперед     необхідно     вміти    користуватися
                            індукцією.
                                   Під індукцією розуміють умовивід від поодинокого до
                            загального,  коли  на  основі  знання  про  частину  предметів
                            певного  класу  роблять  висновок  про  клас  у  цілому.  Однак
                            можна розглядати індукцію в широкому смислі слова як метод
                            пізнання, як сукупність пізнавальних операцій від часткових
                            положень  до  загальних.  Отже,  різниця  між  індукцією  і
                            дедукцією  виявляється  передусім  у  прямо  протилежній
                            спрямованості ходу думки.
                                   Узагальнюючи  накопичений  емпіричний  матеріал,
                            індукція  готує  підґрунтя  для  висунення  передбачень  про
                            причину  досліджуваних  явищ.  А  дедукція,  теоретично
                            обґрунтовуючи  отримані  індуктивним  шляхом  висновки,


                                                            83
   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88