Page 59 - 4489

Так для літнього палива кінематична в’язкість повинна бути в межах
3,0...6,0 сСт, зимового – 1,8...6,0 сСт.
Для забезпечення пуску та нормальної роботи дизельних двигунів за
низьких температур довкілля важливе значення мають низькотемпературні
властивості, які характеризуються граничною температурою фільтрованості і
температурою застигання.
Граничною температурою фільтрованості називають температуру, за якої
змінюється фазовий склад палива, тому що поряд з рідкою фазою з’являється
тверда. При цьому паливо втрачає свою прозорість, мутніє внаслідок виділення
мікроскопічних кристалів твердих парафінових вуглеводнів і кристалів льоду
(якщо в паливі є вода). Розміри кристалів такі, що вони не проходять через
фільтри тонкого очищення, і утворюють на них тонку парафінову плівку. Через
відкладення парафінових мікрокристалів у системі живлення двигуна можливе
порушення подачі палива під час пуску і прогрівання дизеля. Температура
повітря, за якої можлива експлуатація дизельного двигуна, повинна бути на
5 ºС вищою від граничної температури фільтрованості для запобігання
порушення подачі палива у двигун. Гранична температура фільтрованості
регламентується для літнього ( -5 ºС) і зимового ( -15 ºС) дизельних палив.
Із подальшим зниженням температури кристали парафінів починають
зрощуватись, утворюючи просторову решітку, всередині якої є рідка фаза
палива. За температури застигання кристалічна решітка настільки зміцнюється,
що паливо втрачає текучість, подача такого палива не можлива. Температура,
за якої паливо втрачає рухомість, називається температурою застигання. Між
температурою застигання і граничною температурою фільтрованості є розрив у
5...10 ºС залежно від хімічного складу палива. Температура застигання палив
для дизелів загального призначення повинна бути не вищою: літнього – (-10
ºС), зимового – (-25 ºС).
Покращення низькотемпературних властивостей дизельних палив
досягають двома способами. Перший з них пов’язаний з виділенням із палива
високоплавких парафінів (депарафінізація). Вилучення таких вуглеводнів
здійснюється на нафтопереробних заводах за допомогою цеолітів,
комплексоутворення з карбамідом.
Другий спосіб – додавання до дизельних палив присадок-депресантів,
серед яких найпоширенішими є сополімери етилену з вінілацетатом.
Депресанти додають у кількості 0,05 % мас. Їх дія полягає в адсорбції на
поверхні кристалів парафінів, що перешкоджає зрощуванню останніх і
утворенню каркасу. Додавання депресанту економічно вигідне і перспективне.
За відсутності підігрівання двигуна за низьких температур повітря і
відсутності зимового палива, як виняток, для зниження температури застигання
дизельних палив в умовах експлуатації допускається додавання гасу (типу
реактивного палива) в кількості до 25 %. За температур повітря до мінус 25ºС
додають до 10 % гасу, а за температур, нижчих ніж мінус 25ºС – до 25 %. При
значному розведенні дизельного палива гасом знижується цетанове число, що
призводить до жорсткої роботи двигуна, погіршення змащувальних
властивостей палива, у зв’язку з чим підвищується спрацювання плунжерних

58