Page 189 - 4489

сумісні з синтетичною і натуральною гумою. Вони суміщуються з водою і не
розчинні у вуглеводнях. В автотракторній техніці їх найчастіше застосовують
для виготовлення гальмівних рідин: ГТЖ-22М, Нева, Томь.
Галоновуглецеві оливи (фторхлорвуглецеві) мають високу
о
термоокислювальну стабільність (до 400…500 С), хороші змащувальні
властивості, не горючі, не викликають корозії, не бояться дії агресивних
компонентів. Особливістю цих олив є те, що вони мають дуже низький
(від’ємний) індекс в’язкості, низьку температуру кипіння і високу температуру
застигання галогеновуглецевих олив ів існуючих типах ДВЗ. Дані оливи, через
їх хімічну пасивність і високу термостійкість, використовують в атомній
енергетиці.
Кремнійорганічні оливи (полісилоксани, силікони) знаходять широке
застосування як спеціальні мастильні оливи і рідини завдяки найкращим
в’язкісно-температурним, антипін-ним властивостям (індекс в’язкості вище
250), високій вогнестійкості, термостабільності, низькій корозійній агресивності

та високим опором до механічного руйнування при роботі під великими
навантаженнями і високими швидкостями зсуву. Полісилоксани хімічно та
радіаційно стійкі, але мають погані змащувальні властивості, особливо для пари
сталь-сталь. Одержують полісилоксани шляхом заміщення вуглецевих атомів у
кисневмісних сполуках атомами кремнію, які зв’язані між собою в ланцюг через
кисень. До атому в кремнію приєднані вуглеводневі та інші органічні радикали.
В автотракторній техніці полісилоксани застосовують як антипінної присадки
до олив, як добавки до гідравлічних рідин (наприклад, АЖ-12т, АЖ-170). Для
роботи в гідравлічних, електрично ізольованих системах, які працюють в
о
інтервалі температур мінус 70…плюс 100 С, використовують напівсинтетичні
оливи 132-10 та 132-10Д. До складу всіх композицій входить комплекс
присадок.
Синтетичні оливи за змащувальними властивостями розміщуються в

такому порядку: фторхлорвуглецеві, поліалкіленгліколеві, диефірні, мінеральні
та полісилоксанові; за в’язкісно-температурними властивостями є
полісилоксанові, за ними поліалкіленгліколеві, диефірні, мінеральні, фторхлор-
вуглецеві. В’язкісно-температурні характеристики деяких синтетичних і
мінеральних олив наведені в табл. 7.12.
Одна з основних переваг синтетичних олив – це їхній високий ІВ – від 140
(діефіри) до 500 (вторинновуглецеві оливи), що забезпечує легший пуск двигуна
за мінусових температур. Крім того, синтетичні оливи порівняно з
мінеральними мають:
- меншу схильність до утворення низькотемпературних відкладень
(шламів);
- високі показники в’язкості (в 3…5 разів вищі від рівнозначних їм
мінеральних), що забезпечує умови гідродинамічного мащення до вищих
температур;
- кращу термічну стабільність;
- низьку випаровуваність;

188