Page 30 - 4487

думки та ідеї виступу. Визначаємо проблеми дискусійного характеру, добираємо
фактичний матеріал, прогнозуємо можливі запитання слухачів і відповіді під час
обговорення виступу.
На етапі елокуції здійснюємо стилістичне оформлення виступу: перевіряємо
матеріали на відповідність логіці викладу, точності інформації, чинним
мовним/мовленнєвим нормам. Не вживаймо розмовні слова; жаргонізми, суржикові
елементи, складні синтаксичні конструкції.

Нарешті текст виступу написаний. Проте не варто розраховувати на те, що цей текст ми
прочитаємо. Уявімо, що аудиторія не буде оснащена кафедрою і доведеться тримати записи
перед собою. Така несподіванка призведе до зайвого хвилювання і зніяковіння. До того ж
відсутність безпосереднього контакту зі слухачами теж негативно впливає на сприйняття
промови.
Краще, як показує досвід, виступати з опорою на текст. Це справляє враження вільного
володіння матеріалом і додає впевненості оратору. Отже, опануймо текст риторично, тобто
виділимо місця, де необхідні психологічні або логічні паузи. Функції контакту виконують
дієслова з'ясуємо, простежимо, розглянемо, охарактеризувати, уточнимо, пояснимо,
відзначимо, порівняємо, зіставимо; розмежуємо, продемонструємо. Тренування допоможе
перевірити написаний матеріал, провести хронометраж, унести необхідні уточнення і
виправлення, відпрацювати інтонацію.
Акція, або публічне виголошення промови відзначається контактом з аудиторією.
Важливу роль при цьому відіграє різноманітність тональних рисунків, чистота і ясність
тембру, гнучкість, рухомість, адаптивність, а також емоційна насиченість фрази і
сугестивність (здатність голосу навіювати емоції і впливати на поведінку адресата). Чітка
вимова слів указує на внутрішню дисципліну, нечітка, "розпливчаста" вимова свідчить про
невпевненість оратора.
Своєрідне поєднання певних інтонаційних елементів у мовленні доповідача
(збільшення інтенсивності голосу, різнотемпова структура фраз, емотивні інтонеми,
інтонеми важливості тощо) засвідчує індивідуальний інтонаційний стиль. О.Філіпова
переконливо доводить, що це своєрідна інтонаційна манера мовлення, що виявляється у
перевазі тих чи тих варіантів інтонем, що використовуються у професійно значущих жанрах
мовлення.
Психологічній підготовці й оратора, й аудиторії до спілкування сприяють паузи. Для
більш чіткого осмислення тексту використовуємо також і логічні паузи.
Найкращою позою для виголошення промови є нескуте стояння за столом, кафедрою,
трибуною з трохи піднятою головою й розправленими плечима. Вдивляймося у слухачів.
Виступаючи, промовляймо фрази чітко, виразно, емоційно і впевнено. Не зловживаймо
увагою, добре, коли виступ триває чітко визначений час.
Після виступу проаналізуємо її змістову і композиційну сторони крізь призму
спілкування з аудиторією, її сприйняття адресатом, характер концентрації уваги. З'ясуємо
основні причини ослаблення уваги слухачів, проаналізуймо ефективність прийомів контакту
з аудиторією, уточнюючі, доповнюючі, коректуючі, проблемні відповіді на питання
аудиторії.
У наукових джерелах добре описано і особливості культури аудіювання доповіді.
Розглянемо деякі з порад.
1. Сприймаючи на слух наукову інформацію, намагаймося визначити в ній головне за
зміною інтонації, темпу, голосу, за паузами, які завжди передують висновкам, за
риторичними і проблемними запитаннями.
2. При аудіюванні доповіді, повідомлення спробуймо переробити зміст почутого,
максимально лаконізуючи інформацію, але без втрати головного і цінного в ній.
3. Намагаймося відкидати неголовне, надлишкове; уникати фраз, що дублюються;
4.При потребі здійснимо можливе переконструювання речень.

29