Page 34 - 4487

освітньо-кваліфікаційному рівні в умовах педагогічного університету. Її підсистеми - навчально-
пізнавальна, науково-дослідна, виховна діяльність та комплекс практик – спрямовуються на
формування культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності.
Концептуальна ідея реалізується в таких положеннях.
Перше: Зміст складових навчально-пізнавальної підсистеми - лінгвістична, літературознавча,
психолого-педагогічна, методична підготовка - спрямовується на виховання особистості, котра
глибоко шанує українську мову й досконало володіє нею, обізнана з іноземними мовами, здійснює
вивчення фольклорного і художнього тексту в культурно-антропологічному просторі, забезпечує
діалог літературознавства з лінгвістикою, педагогікою, психологією, опановує виховні цінності
рідного та інших народів, а також інноваційні педагогічні технології. Навчально-дослідницька і
науково-дослідницька діяльність як складові науково-дослідної підсистеми відіграють
системостворюючу роль у поглибленні складових професійної компетентності, розвиток якої
ґрунтується на методологічній культурі майбутнього вчителя. Навчально-пошукові і педагогічні
практики як органічна складова підсистеми практичної діяльності сприяють вдосконаленню й
апробації складових професійної компетентності. Взаємозв′язок підсистем професійної підготовки
відбувається шляхом особистісно-діяльнісного підходу, який забезпечує розвиток студентів як
особистостей, їх творчих здібностей.
Друге: Систему професійної підготовки пронизують етнокультурознавчий, соціолінгвістичний
підходи, які дозволяють через етнолінгвопедагогіку, етнолінгводидактику глибше усвідомити
україномовну картину світу в її зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів,
забезпечують діалогову взаємодію в полікультурному інформаційному суспільстві, виховують
толерантне ставлення до носіїв різних мов і культур.
Третє. Підготовка вчителя як дослідника враховує сучасні інформаційні технології. Оволодіння
методикою їх використання при викладанні української мови і літератури, в підготовці наукових
досліджень формує усвідомлену мотивацію щодо конструювання нових моделей навчальної
діяльності в сучасному інформаційному середовищі, вдосконалює культуру комунікації.
При цьому ми виходили з припущення про те, що забезпечити ефективніше формування
готовності у майбутніх учителів-словесників до педагогічної діяльності можна, якщо зміст, форми,
методи навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної підготовки будуть органічно поєднані і
спрямовані на розвиток культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності.
Загальна гіпотеза конкретизована в 3 часткових гіпотезах та 7 основних
дослідницьких завданнях, які розв'язувалися на 3 взаємодоповнюючих етапах нашого
наукового пошуку. На різних етапах дослідження в дослідно-експериментальній роботі брали
участь 1185 студентів 10 вищих педагогічних навчальних закладів, 104 викладачі, 168 учителів-
словесників.
Перейдемо до викладу ходу й результатів нашого дослідження.

Вивчення філософських, психолого-педагогічних, літературознавчих,
соціолінгвістичних, методичних джерел дало можливість дійти висновку щодо системи

професійної підготовки вчителя як складної динамічної, багатоаспектної структури, яка
розвивається в єдності всіх компонентів, а також виокремити ряд проблем фахової

підготовки майбутніх педагогів-словесників, що переконали у нагальній потребі у вчителях

як професійно-компетентих фахівцях-дослідниках.
Означені проблеми спонукали здійснити ретроспективний аналіз становлення
національної системи фахової підготовки вчителя української мови і літератури на основі
історико-системного методу; розглянути окремі аспекти підготовки вчителя рідної мови в
зарубіжних країнах. Визначені тенденції фундаментальності й культурологічності кінця ХІХ
ст., прагнення до досконалого володіння українською літературною мовою, що виразно
виявлялися в українській школі 20-х р., пріоритет дослідницьких умінь у 70-роках ХХ ст;
авторитет культуромовної особистості, пошанування національних виховних традицій,

33