Page 24 - 4487

4.2. аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної
проблеми і на які спирається автор;
4.3. виділення невирішених раніше питань, яким присвячується означена стаття;
4.4. формулювання мети і завдання статті;

5. Визначаємо методи дослідження, джерельну базу, готуємо основні тези–відповіді на
завдання;

6. Подаємо визначення використовуваних у статті термінів;

7. В основній частині подаємо повне обґрунтування отриманих результатів. Увага:
основний текст пишемо, спираючись на головні принципи: "від відомого –> до невідомого",
"від простого –> до складного".

8. Готуючи висновки, перевіряємо узгодженість між заголовком, метою, завданнями і
висновками,

9. Міркуємо про перспективи наступних розвідок у цьому питанні

10. Проводимо самоконтроль виконаної роботи на змістовому, логічному,
мовностилістичному рівнях. Перевіряємо текст статті:
10.1. на відповідність чинним правописним нормам;
10.2. на відповідність вимогам наукового стилю;
10.3. на відповідність оформлення цитат і посилань.

11. Оформляємо список використаних джерел за чинними стандартами.
Прокоментуємо деякі з пунктів. Важливо, щоб заголовок був коротким, лаконічним,
однозначним, конкретним і відповідав основній проблемі. Алла Євграфова називає заголовок
актуалізатором текстової інформації і визначає номінативну, інформативну, експресивно–
апелятивну функції. Компоненти назви мають "пронизувати" увесь науковий текст, отже,
чітко продумуймо, на чому саме хочемо сконцентрувати увагу читача, визначимо межі теми
та обсяги наукової інформації, яка буде представлена у статті. Проблема заголовка цілком
очевидно пов'язана з проблематикою тексту. Заголовок обмежує текст, наділяє його
завершеністю, підпорядковує певному задуму. Саме заголовок має властивість зв'язувати всі
частини тексту.
Зважено поміркуймо над вступом, основною частиною і висновками. Корисно
розробити її "каркас" – основні події та думки початку, середини та кінцівки. Це дасть змогу
відчути ціле, з'ясувати, за чим стежитиме читач і як розвиватиметься ідея статті.
Поміркуймо, як зацікавити читача, щоб він ознайомився із статтею повністю. Відомо,
що тримати увагу в напрузі дозволяє очікування чогось цікавого чи несподіваного.
Мета вступу – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або
спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або окремими
науковцями. Пам'ятаємо, що у вступі мають знайти місце такі складові, як постановка
проблеми та її актуальність, зв'язок iз важливими науковими чи практичними завданнями;
науково–практичне значення того, що досліджуватиметься в основній частині; аналіз
останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання означеної проблеми;
виокремлення питань, яким присвячується стаття; формулювання мети і завдання рукопису.
Усі ці компоненти взаємопов'язані.
Зокрема, щоб акцентувати увагу на постановці проблеми, важливо проаналізувати
останнi праці, де це питання розроблено. Це важливо для розумiння предмета дослiдження.
Формулювання цiлей статтi уможливлює конкретизацію постановку завдань. Необхідно
також розглянути також і основні тези–відповіді на запропоновані завдання.

23