Page 22 - 4457

Запорожці володіли всіма видами своєї зброї з

вражаючою майстерністю, тож не було їм рівних у
цій майстерності ані серед польських гусарів, ані
серед турків або татар.
Щодо бойового оснащення, то тут особливого
значення надавалось кінській зброї. На коня
надягалися уздечка з мундитухом і з ремінним
поводом, кульбака (сідло) на червоному оксамиті з
галуном, ясно-червоний чепрак, по краях обшитий
галуном, з підвішеними по боках шкіряними полями,
розписаними візерунками. Перед кульбакою чіпляли
дві кобури для пістолетів, а позаду прив’язували
ремінні тороки для закріплення лантуха чи якогось
іншого вантажу, який був вкритий червоним
сап’яном .
Екіпіровку вершника доповнював нагай, який
використовувався не тільки для управління кінським
алюром, але в якості зброї, причому, досить
ефективної.
Про існування кінноти у запорозьких козаків
багато відомо із історичних джерел. Кожен кіннотник
мав двох коней, а коли запорозькі козаки
поверталися із походу з перемогою, (наприклад після
битв під Жовтими водами чи Корсунем 1648 р.), то
деякі з них мали навіть п’ять коней. Сам степовий
характер місцевості запорозького краю робив кінноту
головним видом збройних сил січового товариства.
Та й взагалі з найдавніших часів на півдні України
перевагу мали кінні вояки, починаючи зі скіфів,

21