Page 21 - 4457

Були ще гармати малих Калібрів, такі як

серпантина, фальконет, діло, дільце, соловій,
натилянга та інші.
В першій половині XVII століття гармати вже не
були виключно трофейні, а вітчизняного
виробництва. Метал для гармат виплавлювали на
Київських та Чернігівських рудниках, а також на
Полісі. У великих містах – Києві, Стародубі,
Новгороді – Сіверському – існували ливарні, де
вироблялися гармати різних калібрів.
Багато гармат запорожці захоплювали як трофеї
під час нападів на турецькі володіння. Так, 1556 р.
відомий козацький предводитель Дмитро
Вишневецький, захопивши турецьке місто Іслам –
Кермен, наказав зняти всі гармати й перевезти їх на
острів Хортиця, що стала тоді головним осередком
запорозького козацтва. Коли запорозькі козаки
виходили на бойові операції у відкрите море, вони
влаштовували полювання за турецькими суднами, які
намагалися пустити на дно, але перед тим зняти з них
гармати і встановити їх на своїх «чайках».
Козаки частково отримували артилерію від
польських королів і уряду Московської держави. Та
все ж переважно запорожці користувались
трофейними гарматами та мортирами. Той факт, що
артилерія в Запорозькому Війську окремим родом
військ, є свідченням того, що у козаків цей вид
озброєння був у достатній кількості.

20