Page 26 - 4457

щогла з вітрилами. З обох боків човна було від 20-40

весел. Отже, чайки, які приводились у рух веслами і
вітрилами, були дуже маневреними. Борти човна
обкладали в’язанками очерету завтовшки від 1,5- 2,5
м. Ця своєрідна захисна одежа утримувала судно на
поверхні й захищали від ворожих стріл і куль.
«Ой багато тут, біля Очакова, пролилося крові
козацької й на лимані, й на морі і на суходолі! Оце
біля нас зараз острівець Березань, а далі в морі
вузький та довгий мов гадюка острів Тендра. Це всі
ті місця,де запорожцям доводилося битися з
бусурманами. Тут точилася козацька кров, коли
ходили з Богданом… Тут загинув з усім військом
гетьман запорожський Скалозуб… Тут же скінчався
в турецької неволі й славний гетьман Самійло Кішка.
Ну, та дарма! зате скільки потопили й попалили наші
славні запорожці турецьких галер, скільки виточили
в лиман і по навколо Очакова бусурманської крові та
скільки цією протокою привозили козаки на Україну
всякого добра й слави! Про Підкову, Сагайдачного,
Кішку й Сулиму я вже тоді говорив. А то ще ходили
під Стамбул, отамани Бурляй і Хмель… Та хіба всіх
їх, опис славних лицарів, пригадаєш».
Воєнне мистецтво козаків завжди було на
високому рівні. Окрім блискучої виучки, їхніми
постійними супутниками на ратних дорогах були
дотепні вигадки. Скажімо, вони вміли по кілька
годин перебувати під водою, дихаючи через
очеретини. На березі річки міг стояти ворожий табір,

25