Page 18 - 4457

одного боку тупий обушок, а з другого - довгастий

гострий ніс. Ця бойова зброя була досить поширеною
не лише серед запорожців. Відомо, що її
використовували у XVII столітті вояки повстанських
загонів отамана Степана Разіна, а також турки.
«Чекани», які також називали «келепами», мали
допоміжну зброю: ними розбивали ворожі
обладунки, які годилися в тісній рукопашній схватці.
Досить поширений був у козаків спис. В 1628 р.
гетьман Михайло Дорошенко в бою під Білою
Церквою «Сімох татар убив списом, одного так
сильно вдарив, що не міг списа витягнути». У XVII
столітті списи використовувала козацька кіннота,
особливо запорожці; була навіть приповідка:
«козакові без ратища, як дівчині без намиста».
Запорозькі списи, що збереглися до нашого часу є з
тонкого і легкого дерева 3,5 м. Завдовжки, з залізним
наконечником на одному кінці з дірками, на ремінню
петлю на другому; цю петлю закладали на ногу, щоб
легше було спис тримати. Деколи на вістрі списа
була ще перекладина, щоб деревце не входило
задалеко в тіло пробитого ворога.
Дуже поширений серед козаків був такий
різновид ручної вогнепальної зброї як пістолет або
«пістоль». Козак зазвичай мав при собі чотири
«пістоля»: два за поясом, а два – в шкіряних кобурах,
які були пришиті до шаровар.
«Пістолі» мали коштовне оздоблення, яке було
своєрідним покажчиком звитяжності лицаря, як

17