Page 15 - 4457

Як справжній лицар, запорозький козак вважав

шаблю найголовнішою зброєю, називаючи її
«чесною зброєю». Таку зброю, як казали на Січі,
треба було застосовувати лише проти чесних
супротивників, а ось проти такого бусурманського
народу, як татари, треба діяти не шаблями, а нагаями.
Спершу козаки були озброєні шаблями різного
походження, але з часом витворився оригінальний
тип козацької шаблі, який увібрав у себе найкращі
риси та якості як західноєвропейської, так і турецької
холодної зброї.
Козацька шабля була доволі тонка та легка,
клинок зазвичай мав золоту насічку, а руків’я
обгорталося шкірою морської рибини та
закінчувалося металевою імітацією голови якогось
птаха або звіра. Піхви були або металевими,
прикрашені різьбою або дерев’яними, обшитими
шкірами. Шкіра було щедро оздоблена дорогоцінним
камінням чи прикрасами зі срібла або золота.
Козацькі шаблі були не надто криві і не дуже довгі,
середньою довжиною приблизно 70 см, зате
надзвичайно гострі. За вдалого удару запорожець міг
розрубати супротивника по діагоналі від плеча до
пояса. Шаблі носили на лівому боці й прив’язували
за два кільця, одне з яких розташовувалась вгорі, а
друге – нижче середини, вузеньким ремінцем до
пояса. Шабля була неодмінним атрибутом для
змалювання образу запорозького козака, без неї цей
образ неможливо уявити.

14