Page 154 - 4444
P. 154

інтелект  споглядає  річ  і  висловлюється  про  неї.  Тут  тільки  один  суб'єкт  -

               пізнавальний  (споглядальний)  і  розмовний  (який  висловлюється).  Йому

               протистоїть  тільки  безмовна  річ.  Будь-який  об'єкт  знання  (у  тому  числі  і

               людина)  може  бути  сприйнятий  як  річ".  Але  суб'єкт  як  такий  не  може

               сприйматися  і  вивчатися  як  річ,  бо  як  суб'єкт  він  не  може  залишаючись

               суб'єктом,  стати  безголосним,  отже,  пізнання  його  може  бути  тільки  діалогі-

               чним.

                     Гуманітарне  пізнання  має  принципово  системний  характер.  Окремі  гу-

               манітарні  (історичні,  текстологічні,  філософські  тощо)  факти  мало  що  озна-

               чають і тим більше мало що можуть пояснити. А пояснення - головне завдання

               будь-якого знання, прагнучого до високої ступені теоретичності і доказовості. З

               успіхом  можна  використати  факти  тільки  пояснені,  для  чого  важлива  вся

               система, до якої вони входять, з врахуванням історичних і в цілому суспільних

               обставин.  Науки  про  природу  і  науки  про  дух  -  це  дві  половини  людського

               інтелектуального  глобусу,  границя  між  ними  досить  не  визначена,  особливо

               якщо  ми  будемо  шукати  її  у  предметній  галузі.  Відмінність  між  ними

               виявляється переважно в методах пізнання.

                     Зазначимо,  що  як  серед  природничих,  так  і  серед  гуманітарних  наук

               відрізняються науки теоретичні і прикладні. Так, наприклад, по відношенню до

               філософії  вже  в  Аристотеля  і  Платона  ми  виявляємо  чітке  вживання  терміну

               "теорія". Філософія в них була теоретичним знанням на відміну від, наприклад,

               педагогіки  і  риторики,  які  вважались  знаннями  прикладними.  Так  розуміється

               теоретичне  і  Кантом.  У  нього  теоретичне  фігурує  як  необхідно  притаманна

               аутентична науці форма знання, вона фактично існує і в науці, і в філософії.

                     Сутністю всіх гносеологічних питань є проблема розуміння як осягнен- ня


               сенсу.  Тому  в  теорію  пізнання  варто  включити  питання  про  відношення
               особливого  типу  буття  -  пізнавального  розуму  -  до  інших  видів  буття:


               морального,  релігійного,  естетичного,  суспільного.  Необхідно  відновити
               первинну традицію і втрачений авторитет філософії і гуманітарних наук.


                     Аналізом  розуміння,  як  відомо  займається,  герменевтика,  яка  з  давніх-
               давен становила собою мистецтво інтерпретаційної діяльності. Вона відповідає




                                                              153
   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159