Page 169 - 4437

Латинській Америці воно подвоїться. Такі держави як Азія, Африка, Латинська
Америка неспроможні забезпечити населення, що подвоюється кожних 20-30
років, матеріальними і культурними благами.
Ці та інші явища свідчать про те, що всі глобальні проблеми сучасності
тісно взаємопов’язані і взаємообумовлені, тому ізольоване вирішення їх
практично неможливе.
До глобальних проблем слід віднести й майбутнє людини. Щоб мати
майбутнє, людина має вижити як вид. Питання сенсу людського життя, значення
культури, змісту людської діяльності потребують конкретних соціально-
практичних рішень. Чимало західних дослідників у галузі екології (Дж.
Форрестер, Д. Медоуз, Б. Пестель, М. Месарович та ін.) вважають, що людство
має вибирати між матеріальним прогресом і продовженням життя на землі. Однак
з другої половини 70-х років дедалі більше авторів заявляють, що нестача джерел
енергії, продовольства чи інших ресурсів є відносною, і людство може вирішити
ці проблеми. В одній з доповідей Римського клубу «Шляхи, що ведуть у
майбутнє» (її автор - американський економіст українського походження Б.
Гаврилишин) висувається концепція створення загального «світового порядку», в
рамках якого людство може справитися з наявними проблемами і з тими, які
виникнуть у майбутньому.
Особливість сучасної історичної ситуації полягає в тому, що макросвіт
людства входить у мікросвіт індивіда. На кожного покладається історична
відповідальність. Сучасне і майбутнє розпочатих у країні перетворень перебуває в
руках людини. Ми повинні виховати всебічно і гармонійно розвинену людину
майбутнього громадянського суспільства. Нова, майбутня цивілізація має знищити
відчуження людини від людини, суспільства, природи, продукту праці. Нова
цивілізація в тенденції свого розвитку являє собою новий ступінь у розвитку
людини і суспільства, що інтегрується в єдине людство. Говорячи про
перспективи людства, слід підкреслити, що мова йде про можливості якогось
єдиного демократичного і гуманного світового співтовариства, в якому будуть
співіснувати різні форми власності – і суспільна, і приватна. Але в цих
суспільствах людина має бути центром усіх відносин. Тому науковий погляд на
перспективи людства у зв’язку з технічним прогресом може сформуватися на
основі всебічного аналізу системи «людина – наука – технологія – суспільство».
У майбутньому, як і в минулому, суспільний прогрес не застрахований від
зигзагів, стрибків з одного боку в інший і, навіть, від відступу назад. Від
наукового передбачення і свідомої та активної діяльності народних мас багато в
чому залежить, як уникати цих негативних тенденцій, як спрямувати суспільний
прогрес.

168